Шкорботун Я. В. Клініко-морфологічне обґрунтування малоінвазивних періостзберігаючих хірургічних технологій у лікуванні пацієнтів з патологією верхньощелепного синуса

У дисертаційній роботі наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної проблеми – підвищення ефективності хірургічного лікування пацієнтів із захворюваннями верхньощелепного синуса, яким планується виконання дентальної імплантації, шляхом експериментально-клінічного обґрунтування періостзберігаючого підходу при ендоскопічній ринохірургії та удосконалення передопераційного ведення цих пацієнтів. Встановлено, що наскрізне травмування періосту порожнини носа призводить до формування щільних адгезій із прилеглою кісткою, що погіршує прогноз для успішного виконання субантральної аугментації кістки верхньої щелепи. Наявність змін мукоперіосту синусів у вигляді кіст та його потовщення у пацієнтів, яким виконується субантральна аугментація кістки верхньої щелепи, супроводжується підвищеним ризиком розвитку перфорацій мембрани Шнейдера. Запропонований періостзберігаючий підхід при санації ВЩС полягає у: виборі на основі 3D-прогнозування оптимального хірургічного доступу, що забезпечує повноцінну візуалізацію просвіту синуса під час втручання; уникненні зайвого травмування періосту в ході формування доступу за рахунок врахування прогнозованих меж ділянки альвеолярного заглиблення, що потенційно може бути задіяною при субантральній аугментації кістки верхньої щелепи; використанні при видаленні патологічно зміненої слизової оболонки синуса щадної техніки щодо періосту. Ендоскопічна ринохірургія ВЩС з дотриманням принципів періостзбереження у пацієнтів із ХРСзНП, грибковими тілами та кістами ВЩС забезпечує ефективну санацію синуса, що проявляється низьким рівнем рецидивів патологічного процесу та достовірно покращує результати виконаного у цих пацієнтів синусліфтингу. Так, загальна кількість розвитку ускладнень порівняно з традиційною ендоринохірургією зменшилася з 25,0% (ДІ 95% 15,63; 37,22) до 13,01% (ДІ 95% 8,21; 19,82) (p < 0,05), серед яких частота розривів мембрани Шнейдера – з 21,21% (ДІ 95% 13,89; 30,81) до 9,59% (ДІ 95% 5,54; 15,86) (p < 0,05).