Дисертація присвячена проблемі підвищення якості діагностики хронічного ларингіту за наявності екзогенних хімічних чинників.
Мета: підвищення якості діагностики хронічного ларингіту на основі комплексного клініко-інструментального дослідження стану голосового апарату та оцінки факторів ризику його розвитку.
Дисертація базується на аналізі комплексного клініко-інструментального дослідження стану голосового апарату та голосової функції у 75 пацієнтів з хронічними ларингітами на тлі впливу хімічних факторів, 15 практично здорових осіб контрольної групи та 15 хворих на хронічний ларингіт без контакту з хімічними речовинами, що були включені до дослідження як група порівняння. Аналіз даних проведено з урахуванням характеристик екзогенного хімічного впливу, зумовленого виробництвом азотовмісних сполук. Всім досліджуваним хворим на хронічний ларингіт було проведено комплексне обстеження, зокрема загальноклінічні обстеження, отоларингологічний огляд, спеціалізований фоніатричний огляд із функціональними навантаженнями, визначення часу максимальної фонації (ЧМФ), ендоскопію ЛОР-органів, ларингостробоскопію, акустичний аналіз голосу з визначенням параметрів Jitter, Shimmer, NHR.
Пацієнти були розподілені на групи за формою хронічного ларингіту (1-а група – катаральний, 2-а група – субатрофічний) та за рівнем впливу хімічних чинників на виробництві азотовмісних сполук. Порівнювались результати обстеження пацієнтів із хронічним ларингітом, які працювали у цехах, де вміст хімічних елементів у повітрі виробничого середовища не перевищує гранично допустимі рівні (ГДР) – підгрупа А, та тих, які зазнали впливу підвищених рівнів хімічних речовин у повітрі цехів (підгрупа Б).
В роботі подано детальну характеристику стану голосового апарату та голосової функції у хворих на хронічний ларингіт із урахуванням нозологічної форми, а також параметрів хімічного впливу та визначено найбільш інформативні діагностичні критерії щодо покращення якості діагностики хронічних ларингітів та визначення їхньої тяжкості.
Виявлено, що клінічна картина хронічного ларингіту на тлі хімічних чинників за даними ендоскопічного обстеження є більш вираженою, ніж при ларингіті без такого екзогенного впливу, зокрема у разі катаральної формі більш вираженими є гіперемія і набряк голосових складок та підскладкової зони, при субатрофічній – витончення слизової оболонки та медіального краю голосових складок, їх тонус знижений. Виявлено, що при хронічних ларингітах на тлі хімічних впливів, особливо при субатрофічній формі, відбувається значуще (p<0,05) зниження часу максимальної фонації.
За даними комплексного клініко-інструментального обстеження визначено об’єктивні діагностичні критерії, які дають змогу оцінити зміни у голосовому апараті при хронічному ларингіті на тлі впливу хімічних чинників.
Доведено, що найбільш інформативними інструментальними методами оцінки ступеня уражень голосового апарату при хронічному ларингіті на тлі хімічних факторів є ларингостробоскопія і акустичний аналіз голосу – насамперед, визначення показників Jitter, Shimmer, NHR, які є об’єктивними інформативними методиками, які дають можливість кількісно оцінити нестійкість основного тону за частотою та амплітудою, а також вираженість захриплості, з огляду на що доцільно використовувати їх як об’єктивні критерії ранньої діагностики визначення ступеня порушень голосової функції у цієї категорії хворих. Найвищі показники варіабельності за частотою (Jitter) та амплітудою (Shimmer), а також коефіцієнти NHR, які свідчать про значні порушення функціонального стану голосового апарату, були виявлені у хворих із катаральною формою хронічного ларингіту на тлі хімічних чинників, причому зміни зростають зі збільшенням хімічного впливу.
Застосування показників Jitter, Shimmer, NHR у обстеженні пацієнтів із хронічним ларингітом дає змогу об’єктивно виявити порушення функції голосового апарату на ранніх стадіях, сприяє своєчасному застосуванню лікувально-профілактичних заходів та попередженню прогресування стійких розладів голосового апарату. Цей метод чутливий, об’єктивний, доступний і придатний для скринінгу великих колективів.
Визначено, що посилення рівня хімічного впливу на виробництві азотовмісних сполук, насамперед, через випари аміаку, оксидів азоту, монооксиду вуглецю, пил аміачної селітри, призводить до більш значного ураження голосового апарату при хронічному ларингіті.
Проведені дослідження поглиблюють наші уявлення про розвиток порушень у голосовому апараті у пацієнтів із хронічним ларингітом на тлі дії хімічних чинників.
Отримані результати сприяють ранньому виявленню порушень голосової функції при хронічному ларингіті на тлі впливу хімічних чинників, своєчасному застосуванню лікувально-профілактичних заходів та попередженню прогресування стійких розладів голосового апарату.
