Сінайко І. О. Оптимізація комбінованого лікування хворих на рак гортані шляхом патогенетично обґрунтованої профілактики місцевих запальних ускладнень

Дисертаційна робота спрямована на оптимізацію лікування хворих на рак гортані Т1-2N0-1M0 шляхом патогенетично обгрунтованої профілактики порушень мікроциркуляції в гортані і в параметрах про- і антиоксидантної систем на етапах комбінованого лікування на основі нових наукових даних про їх роль у виникненні місцевих запальних ускладнень і грунтується на результатах клінічного матеріалу 122 хворих. Проведеним аналізом частоти виникнення місцевих запальних ускладнень у 61 хворого на рак гортані Т1-2N0-1M0 контрольної групи (КГ) з традиційним супроводом післяопераційного періоду встановлено, що хондроперихондрит гортані виник у 15 пацієнтів (24,5%) і це призвело до десинхронізації компонентів комбінованого лікування у 14,7% та зниженню онкологічної ефективності їх лікування. Показник дворічної безрецидивної виживаності становив 78,6%. У хворих на рак гортані КГ аналізом даних комплексної інтраопераційної ЛДФ-метрії стану мікроциркуляції в перихондрії щитоподібного хряща визначено, що підвищення значення показника нормованої амплітуди дихального діапазону вище 14,51 пф.од. супроводжується венозним застоєм та виникненням хондроперихондриту і потребує корекції венотонічними препаратами. Встановлено, що у хворих КГ післяопераційна променева терапія супроводжується збільшенням вмісту маркерів оксидативного стресу: АФГ ( r = +0,72, р < 0,05 ), КФГ ( r = +0,66, р < 0,05 ), пригніченням вмісту ендогенних антиоксидантів, порушенням мікроциркуляції за ангіоспастичним типом, що вимагало проведення антиоксидантної, ендотеліопротективної і вазодилататорної терапії. Створена система прогнозування виникнення місцевих запальних ускладнень та патогенетично обгрунтована фармакокорекція порушень у стані про- і антиоксидантних систем і пов'язаних з ними змін мікроциркуляції на етапах комбінованого лікування у хворих основної групи дозволила зменшити частоту виникнення хондроперихондриту гортані на 18,1% (р<0,05) та збільшити показник 2-річної безрецидивної виживаності на 14,8% (р<0,05) порівняно з контрольною групою.