Рибалко А. В. Вплив різних режимів офтальмофотостимуляції на функціональний стан серцево-судинної системи

Дисертація присвячена дослідженню реактивності показників центральної гемодинаміки та їх хвильової структури при різних режимах офтальмофотостимуляції. Встановлено, що при короткотривалій зоровій депривації та відразу після поновлення нормального рівня освітленості зменшується серцевий викид і зростає рівень кровонаповнення легенів, що обумовлюється зростанням загального периферичного опору судин та супроводжується компенсаторним підвищенням спонтанної барорефлекторної чутливості. При офтальмофотостимуляції світлом довжини хвилі 500 нм з частотою 12 і 16 Гц відбувається збільшення потужності хвиль серцевого ритму дуже низької та низької частоти, що свідчить про посилення активності центральних і гуморально-метаболічних впливів, напруження регуляторних механізмів серцево-судинної системи. При офтальмостимуляції хвильовими впливами з модуляцією 6 разів за хвилину спостерігали збільшення амплітуди хвиль серцевого ритму в діапазоні 0,04-0,15 Гц, зумовлене підвищенням спонтанної барорефлекторної чутливості внаслідок резонансного механізму. Встановлено, що вихідний рівень вегетативного балансу впливає на особливості реактивності діяльності серця при імпульсній офтальмофотостимуляції. Зміни показників діяльності серцево-судинної системи у ваготоніків є прогностично позитивними у порівнянні з еу- та симпатотоніками.