Шиян С. П. Клініко-біохімічне обґрунтування антиоксидантної терапії у хворих на поліпозні риносинусити

Дисертацію присвячено дослідженню ролі препаратів з антиоксидантною дією у підвищенні ефективності комплексного лікування хворих на хронічний ПРС шляхом стабілізації окисно-відновлювального гомеостазу. Охарактеризовані патогістологічні та особливості біохімічних змін процесів ліпопероксидації та антиоксидантного захисту у поліпозній тканині та периферичній крові при назальному поліпозі в залежності від його типу у хворих на момент постановки діагнозу та на різних етапах консервативного лікування протягом 12-ти місяців після оперативного втручання. Вперше встановлено, що у хворих з поліпозним риносинуситом особливості розладів процесів ліпопероксидації та компенсаторної ефективності низькомолекулярної, міжклітинної і ферментативної ланок системи АО-захисту у поліпозній тканині та у ПК залежать від цитогістологічного різновиду поліпу. Знайдено, що у 89,8 % хворих клінічні прояви ПРС пов’язуються із еозинофільною інфільтрацією поліпів, що супроводжується збільшенням рівня ліпідкарбонільної фракції крові, активацією Е-КАТ, зниженням рівня АО потенціалу у крові за нормальні значення та збільшенням вмісту 4-HNE, активності Zn/CuСОД й Е-КАТ та рівня фактора АО-захисту у поліпозній тканині, ніж у пошкодженому назальному епітелії внаслідок гіпетрофічного риніту. При цьому активність Е-КАТ та рівень ЦП крові значимо корелює із рівнем 4-HNE поліпозної тканини. Виявлено, що знижений рівень АО-захисту у супроводі активації Zn/CuСОД, збільшення рівнів ГВ, ЦП та ТБК-АП у крові у хворих на 27–30 добу після поліпотомії у 15,9 % випадків передує рецидиву ПРС на дванадцятий місяць. Показано, що застосування курсу АО препаратів у комплексному лікуванні хворих після поліпотомії на 27–30 добу сприяє стабілізації пулу карбонільних ліпідів до фізіологічного рівня, відновленню вмісту ГВ, активності Е-КАТ та АО потенціалу в крові, що підвищує лікувальну ефективність інтраназальних стероїдів та знижує вірогідність виникнення рецидиву поліпозу на 20 % на 12-й місяць після поліпотомії. Отримані результати можуть бути використані у медичній практиці з метою оптимізації клініко-діагностичних та терапевтичних підходів у лікуванні осіб з хронічними ПРС, що асоціюються з порушеннями вільнорадикального окислення.