Хоружий І. В. Патоморфологічне та клініко-біохімічне обґрунтування тактики лікування гострого середнього отиту ускладненого сенсоневральною приглухуватістю

Дисертація присвячена питанням підвищення ефективності лікування гострого середнього отиту, ускладненого сенсоневральною приглухуватістю, шляхом обґрунтування диференційованої лікувальної тактики у таких пацієнтів, розробленої на основі виявлених клінічних та біохімічних розладів у хворих та патологічних змін завитки лабіринта у лабораторних тварин. Згідно наших досліджень (295 пацієнтів) гострий середній отит у 10,8 % ускладнювався гострою сенсоневральною приглухуватістю. У більшості хворих на гострий середній отит (61 %), спостерігалось клінічні та біохімічні прояви ендогенної інтоксикації, причому у хворих на гострий середній отит, ускладнений сенсоневральною приглухуватістю, показники лейкоцитарного індексу інтоксикації, молекул середньої маси достовірно вищі, ніж у хворих з неускладненим гострим середнім отитом (р.0,01). Такі дані можуть слугувати вірогідним критерієм виконання тимпанопункції для звільнення вуха від патологічного вмісту та зниження явищ ендогенної інтоксикації. Своєчасне виявлення сенсоневральної приглухуватості у хворих на гострий середній отит після проведення тимпанопункції та призначення адекватного лікування, яке включало антибактеріальну, дезінтоксикаційну терапію і препарати,що покращують мікроциркуляцію та ноотропи, дозволило добитись позитивного результату лікування у 96,9 % пацієнтів. Патологічні зміни, що виникали при експериментальному гострому середньому отиті, характеризувались не тільки запальними явищами в слизовій оболонці барабанної порожнини, а й суттєвою перебудовою структур завитки внутрішнього вуха. Проведені морфометричні дослідження підтверджують зморщення волоскових клітини у тварин з гострим середнім отитом, що проявлялось достовірним зменшенням розмірів ядра і цитоплазми (р.0,01) порівняно з групою інтактних тварин і є передумовою розвитку її апоптозу.