Чуб О. І. Оптимізація антибіотико-терапії хворих на хронічний пієлонефрит, що поєднується із цукровим діабетом 2 типу шляхом оцінки плазмід-індукованої резистентності.

В дисертаційній роботі досягнуто вирішення наукового завдання - покращення діагностики та підвищення ефективності лікування хворих на хронічний пієлонефрит і супутній цукровий діабет 2 типу на підставі вивчення та розробки методів подолання генних механізмів антибіотикорезистентності індукованих плазмідами. Наявність плазмід-індукованих механізмів резистентності серед хворих на ХП і супутній ЦД 2 типу, складає 31,5% (23/73), тоді як у пацієнтів без діабету - 25% (8/32). Гени ?ЛРС визначені домінуючими в обох групах. Встановлені основні фактори, пов'язані з виявленням плазмідних генів: ХХН ІІІ (OR 2,03) та ІV стадій (OR 1,1), АГ (OR 2,57), наявності епізодів перенесеного простатиту або циститу, вік старше 55 років (OR 3,05), факт стаціонарного лікування (OR 2,02), тривалість хронічного пієлонефриту більше 10 років (OR 1,97), прийом антибіотиків упродовж останнього року з різних причин (OR 1,41). Був розроблений алгоритм діагностики плазмід-індукованих механізмів резистентності у хворих на ХП і ЦД 2 типу та алгоритм диференційованого призначення антибіотико-терапії хворим на ХП і супутній ЦД 2 типу залежно від наявності плазмід-індукованих механізмів резистентності.