Горяча І. П. Стійкість дріжджів Saccharomyces cerevisiae та еритроцитів до холодових впливів в умовах оксидативного стресу

Об'єкт дослідження - процеси перехресної адаптації, викликані стресс-факторами не холодової природи у підвищенні стійкості еритроцитів та дріжджів Saccharomyces сerevisiae до холодових впливів. Мета - на прикладі дріжджів Saccharomyces сerevisiae і еритроцитів бика встановити взаємозв'язок між ступенем попередньо викликаного стресу і адаптивною відповіддю клітин, що проявляється у вигляді підвищення їхньої стійкості до холодових впливів. Методи дослідження: хемілюмінесценція, мікроскопія, проточна цитофлуориметрія, спектрофотометрія, спектрофлуориметрія, диференціальна скануюча калориметрія, методи статистичного аналізу. Вперше на прикладі дріжджів S. сerevisiae експериментально встановлено, що антиоксидантна ємність є межею рівня оксидативного стресу, нижче якої стрес являє собою для клітин сигнал тривоги, а фізіологічна реакція клітин полягає в запуску механізмів захисту не лише від оксидативного, але і від інших видів стресу, в тому числі і від холодового стресу. Показано, що підвищення стійкості клітин до холодових впливів шляхом індукції в них ефектів перехресної адаптації може бути досягнуте за допомогою різних стрес-агентів - сильного окисника (озону) або біологічно активних речовин, що входять до складу АСД-2. При цьому залежність ефекту від рівня стресу має якісно схожий прояв для різних клітин і для різних стрес-агентів, а саме вона має U-подібну форму, характерну для горметичної відповіді живої системи на слабкий стрес. Розроблений, виготовлений та захищений патентом біолюмінометр. Розроблене і захищене патентом середовище для кріоконсервування еритроцитів бика.