Панасенко Г. С. Мова в політичних технологіях: український контекст

Об'єкт - політичні технології. Мета - виявлення функціонального потенціалу та ролі мови в політичних технологіях у контексті державотворчих процесів України. Методи - системний, історичний, компаративний та ін. Теоретичні і практичні результати - класифікація політичних технологій (на системи прийомів та процедур, що застосовуються під час електоральних процесів і за умов відсутності виборчої кампанії), а також внесення пропозицій щодо вдосконалення нормативно-правової бази функціонування державної мови в Україні. Новизна - запропоновано теоретико-методологічні засади дослідження особливостей застосування мови в політичних технологіях з позиції використання основних положень системного аналізу; запропоновано робочу модель функціонального потенціалу мови, яка відтворює специфіку й основні напрямки її існування в соціально-політичному просторі;експліковано нові практики використання мовного питання під час організації та проведення виборчих кампаній в Україні; уточнено певну амбівалентність функціональності мови щодо ґенези, ескалації та врегулювання міжетнічного/міжнаціонального конфлікту; основні напрямки та практики використання мовного чинника для підвищення рівня ефективності застосування політичних технологій у контексті формування української політико-управлінської еліти. Ступінь упровадження - розробка конкретних рекомендацій щодо аналізу соціально-політичних проблем українського соціуму, що ґрунтуються на мовному чиннику. Сфера використання - діяльність владних структур, політичних і громадських організацій.