Кашаба М. А. Клініко-патогенетичне обґрунтування профілактики та лікування захворювань пародонта при вібраційній хворобі.

Наведено теоретичне обґрунтування та нове вирішення актуальної задачі стоматології, що полягає в удосконаленні ранньої діагностики, підвищенні ефективності профілактики та лікування захворювань пародонта в осіб, які мають професійний контакт з вібрацією, шляхом розробки та застосування індивідуалізованих терапевтичних стоматологічних програм. Доведено, що у хворих на вібраційну хворобу ІІ ст.: частота випадків тяжкого ступеня гінгівіту та інтенсивність ураження карієсом удвічі перевищує цей показник у групі хворих на вібраційну хворобу І ст. та на порядок вища, ніж у групі соматично здорових осіб. Визначено найбільш інформативні та прогностично значимі показники функціонального стоматологічного статусу. Доведено, що серед осіб, які мають виробничий контакт з вібрацією, на етапах розвитку вібраційної хвороби формується вторинний дисрегуляторний стан, який проявляється порушеннями якісного складу ротової рідини, що відповідно підлягає моніторингу та системній корекції. Доведено, що урахування зміненого імунометаболічного стану ротової рідини, тривалості вакуумпресурної стійкості капілярів, наявності та ступеня тяжкості вібраційної хвороби дозволяє обґрунтувати індивідуально-групові терапевтичні стоматологічні програми, а клініко-метаболічна ефективність комплексного лікування досягається за рахунок корекції властивих для вібропародонтального синдрому змін.