Об'єкт дослідження: часова перспектива. Предмет дослідження: взаємозв'язок домінуючої часової перспективи особистості з захисними механізмами.Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких задач в роботі використані: теоретичні методи (проблемно-логічний метод, індукція, абстрагування, узагальнення, систематизація, моделювання), що застосовувалися для узагальнення теоретико-методологічних основ і експериментальних даних дослідження; експериментальний метод (метод відтворення тривалості з пред'явленням візуального стимулу); методи психологічної діагностики та математичної обробки даних (методи описової статистики, кореляційного аналізу, множинного регресійного аналізу, дискримінантний аналіз, критерій Манна-Вітні, Н-критерій Крускала-Волеса). Метод психологічної діагностики містив: експериментальний метод відтворення тривалості, методику "Каузометрія": "Формування списку подій"; "Циклічний тест часу" ("Кола Коттла"); методику "Інверсії віддаленості. Формування списку подій" (О.О. Кронік, Є.І. Головаха), методику "Часові децентрації" (О.О. Кронік, Є.І. Головаха), опитувальник часової перспективи особистості Ф. Зімбардо (ZTPI - Zimbardo Time Perspective Inventory ) в адаптації А. Сирцової, О.В. Мітіної, методику діагностики особистісних дезорганізаторів часу О.В. Кузьміної.Наукова новизна отриманих результатів полягає в тому, що вперше: показана представленість різних механізмів психологічних захистів при розбіжностях в емоційній насиченості часової перспективи і ставленні до організації часу життя;наведено класифікацію особистісних типів часової орієнтації (ретроспективна, трансспективна, перспективна); встановлені комплекси психологічних захистів у різних типів часової орієнтації; проведено аналіз взаємозв'язку особливостей прояву часової орієнтації у межах показників змістовних, формальних і організаційних параметрів психологічного часу та часової перспективи; встановлені профілі вираженості показників часової перспективи в групах з різною часовою орієнтацією; встановлено предиктори пов'язаності часових зон псіхологічного часу (чинник "Фаталістичне сьогодення" та окремі шкали особистісних дезорганізаторів часу); проведено порівняльний аналіз середніх значень питомої ваги актуальних, реалізованих та потенційних зв'язків, що характерізують показники насиченості психологічного часу; виділені у змісті психологічного часу три сфери приналежності життєвих подій: навчально - професійна діяльність, сфера міжособистісних взаємодій і персональна сфера та продемонстровані особливості їх проявлення у індивідів з різною протяжністю психологічного часу; встановлено феномени "збіднення минулого" і "втрати дитинства" в групі з домінуючою протяжністю минулого; продемонстровані три характерні тенденції інверсування подій; втановлені чинники, що впливають на здатність індивідів до самоорганізації свого часу. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що результати вивчення параметрів психологічного часу, особливостей часової перспективи та комплексів психологічних захистів у різних типів часової орієнтації можуть бути використані в лекційних курсах "Загальна психологія", "Час у психіці людини", "Діференціальна психологія" і спецкурсах "Психологія часу" для студентів психологічного відділення ОНУ імені І.І.Мечникова (акт впровадження № 23 від 12. 03. 2014 р.) та ПУДПУ імені К.Д.Ушинського (акт впровадження №14 від 21.05.15 р.), в практичній діяльності відділу психологічного забезпечення національної поліції в Одеській області (акт впровадження № 4 від 28. 01. 2016 р.). в психологічному консультуванні. . Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
