Щуліпенко Л. І. Патогенетичні механізми формування дизрегуляторних станів у операторів транспорту: моделювання,класифікація, формалізоване розпізнавання

Об’єкт - дизрегуляторні стани в операторів транспорту; мета - визначити провідні патогенетичні механізми формування дизрегуляторних станів в операторів транспортних засобів, розробити їх класифікацію і математичну модель розпізнавання; методи – лабораторні, біохімічні, цитохімічні, інструментальні, електрофізіологічні, математичні; результати – встановлено, що дизрегуляторний стан у операторів транспорту визначається в порядку патофізіологічної значущості: активністю симпатичного відділу ВНС, станом катехоламінової та пуринової метаболічних систем нейрогуморальної регуляції, станом афекторно-ефекторної взаємодії шкірних вегетативних реакцій і рівнем напруження та централізації адаптивних реакцій, станом нейрогуморальної та ендотеліальної регуляції і активністю парасимпатичного відділу ВНС; систематизовані та виділені провідні патогенетичні механізми формування дизрегуляторних станів в операторів транспорту, описані патофізіологічні особливості залежно від їх професійного стажу, запропонована класифікація дизрегуляторних станів, яка включає 6класів, та доведена патофізіологічна ідентичність кожного зі сформованих класів таких станів; для формалізованого розпі- знавання запропонованих класів дизрегуляторних станів розроблена математична модель для проведення профілактичних оглядів та санітарно-профілактичних заходів по боротьбі з аварійністю і, загалом, для розрізнення та діагностики виникнення і розвитку професійно обумовлених захворювань.