Довбинчук Т. В. Механізм дії антибіотиків групи цефалоспоринів на транспорт води та електролітів через епітелій товстої кишки

Дисертаційна робота присвячена вивченню механізмів порушення транспорту води та електролітів через епітелій товстої кишки щурів за дії антибіотиків та розробці методів їх корекції. Отримані результати показали, що порушення транспортної функції епітелію товстої кишки, як механізму антибіотикасоційованої діареї, характерно лише для певних груп антибіотиків, зокрема антибіотику цефалоспоринового ряду третього покоління цефтріаксону. В основі діареї через п'ять та чотирнадцять діб після введення цефтріаксону лежать різні механізми. Через п'ять діб спостерігається збільшення дегрануляції тучних клітин, зменшення секреції слизу, зменшення сумарного потоку натрію, який є рушійною силою для всмоктування води. На молекулярному рівні ці зміни супроводжуються зменшенням експресії електрогенного натрієвого каналу та підвищенням - електрогенного хлорного каналу. Через чотирнадцять днів спостерігається протилежна картина: відновлюється синтетична здатність тучних клітин, збільшується секреція слизу, проте зменшується всмоктування хлору, що обумовлює зниження всмоктування води. На молекулярному рівні спостерігається зменшення експресії акваприну вісім та підвищення - електронейтрального натрієвого обмінника, електрогенного натрієвого каналу та електрогенного хлорного каналу. Гістамін справляє аналогічну до цефтріаксону (просекреторну) дію на транспорт води та натрію через епітелій товстої кишки щурів. Блокада аш один-гістамінових рецепторів лоратадином попереджає клінічні прояви цефтріаксонвикликаної діареї. Комплексне застосування мультипробіотику (бактерій родів Bifidobacterium, Lactobacillus, Lactococcus і Propionibacterium та оцтовокислих бактерій з концентрацією живих клітин не менше 1Х109) та пробіотику на основі Saccharomуces boulardii на фоні терапії цефтріаксоном попереджає просекреторні зміни в епітелії товстої кишки.