Об'єкт - державний борг як соціально-економічне явище державних фінансів. Мета - наукове обґрунтування теоретико-методологічних засад формування та обслуговування державного боргу України. Методи - наукового узагальнення, групування, порівняння, фінансового аналізу, індукції та дедукції, історичний, системно-логічний, аналізу і синтезу, економіко-математичне моделювання, регресійний і кореляційний аналіз. Результати - поглиблення теоретико-методичних засад та розвиток практичних рекомендацій щодо вдосконалення формування та обслуговування державного боргу. Новизна - удосконалено науково-методичний підхід до оцінки боргової безпеки держави на основі трьох груп показників (боргове навантаження, боргова стійкість та борговий потенціал), використання якого забезпечить системне оцінювання боргової безпеки відповідно до специфіки боргової ситуації в країні; обґрунтовано підходи до оцінювання боргової позиції на основі визначення інтегрального індикативного рівня боргової безпеки шляхом використання моделі нормування змінних, що дало змогу оцінити боргову ситуацію у країні; розвинуто науково-методичні підходи до обслуговування державного боргу, зокрема аргументовано доцільність: конверсії державного боргу на активи, зменшення податкових ставок для суб'єктів господарювання, які купують ОВДП, встановлення індивідуальних взаємовигідних механізмів погашення гарантованого державою боргу підприємствами, погашення боргових зобов'язань у формі отримання права на реалізацію товару за встановленою ціною (товарна схема), застосування інструментарію розміщення цінних паперів "варант"; отримали подальший розвиток підходи до обґрунтування взаємозв'язку між макроекономічними показниками країни й обсягом державного боргу шляхом використання кореляційно-регресійного аналізу і приватних коефіцієнтів еластичності з виявленням таких факторів впливу, як зміна обсягів ВВП, доходів та видатків бюджету, рівень обмінного курсу національної валюти, сальдо платіжного балансу, обсяги промислової продукції тощо; поглиблено систематизацію та аналіз причин формування державного боргу, що, на відміну від існуючих підходів, враховує бюджетну, валютну, інвестиційну, спекулятивну складові гарантування боргу та компенсації видатків на його обслуговування; розвинуто класифікацію боргових криз за причинами виникнення шляхом виокремлення й обґрунтування фактичних та фіктивних криз. Впроваджено у практичну діяльність Департаменту боргової та міжнародної фінансової політики Міністерства фінансів України, Національного банку України, Тернопільської обласної державної адміністрації, а також у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету. Сфера використання - діяльність Міністерства економічного розвитку і торгівлі, Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.
