Єрмак О. С. Оптимізація діагностики та лікування хворих на гострий інфаркт міокарда та ожиріння з урахуванням рівнів копептину та проадреномедуліну.

Дисертація присвячена підвищенню ефективності діагностики та лікування хворих на гострий інфаркт міокарда із супутнім ожирінням на підставі оцінки дисбалансу вазоконстрикторних та вазодилататорних медіаторів шляхом визначення копептину та середньорегіональної ділянки проадреномедуліну, а також дослідженню їх прогностичного значення у розвитку несприятливого перебігу гострого інфаркту міокарда. Проведене дослідження демонструє, що наявність ожиріння у хворих на гострий інфаркт міокарда асоціюється з гіперактивністю копептину при його підвищенні у 2,3 рази в умовах невідповідного зроcтання (у 1,5 рази) рівнів середньорегіональної ділянки проадреномедуліну при співставному рівні тропоніну І порівняно з хворими без ожиріння. Зміни морфо-функціональних параметрів, які відображують процеси дилатації порожнин лівого передсердя і лівого шлуночка, зростання рівнів тригліцеридів, ліпопротеїдів низької щільності, загального холестерину пропорційно ступеня ожиріння у хворих з гострим інфарктом міокарда. Залучення зофеноприлу до складу стандарної терапії супроводжується перереважанням позитивних ефектів при порівнянні з еналаприлом за рахунок зниження рівня кінцевого систолічного об'єму на 5,51 %, загального холестерину на 4,1 %, ліпопротеїдів низької щільності на 5,1 %, копептину на 6,96 %, зростання фракції викиду на 4,92 % і ліпопротеїдів високої щільності на 17,9 %. Копептин при рівні більше 150,5 нг/мл має предикторними властивостями у відношенні рецидиву гострого інфаркту міокарда у хворих з ожирінням. Зростання концентрації MRproADM більше 700 нг/мл асоціюється з розвитком гострої серцевої недостатності за коморбідності гострого інфаркту міокарда з ожирінням.