Болотських Г. В. Роль фіброзно-запальних та генетичних предикторів перебігу хронічної серцевої недостатності у хворих на цукровий діабет 2 типу.

Робота присвячена підвищенню ефективності діагностики та прогнозування несприятливого перебігу ХСНзбФВ у хворих із ЦД2т та без нього на основі дослідження фіброзно-запальних та генетичних предикторів, параметрів кардіогемодинаміки та їх зв'язків. Оцінені особливості клінічного перебігу, характер структурно-функціональних змін серця, фіброзно-запальні фактори у хворих із ХСНзбФВ та супутнім ЦД2т. Виявлено, що у хворих із ХСНзбФВ без ЦД в анамнезі має місце висока розповсюдженість ІР, яка складає 70,4%. Продемонстровано, що підвищення рівнів галектину-3, ФНП-?, інсуліну у сироватці крові є залежними від стану чутливості тканин до інсуліну та супутнього ЦД2т. Виявлена достовірна асоціація ІР, рівнів ФНП-?, галектіну-3 і ехокардіографічних параметрів серця у пацієнтів із ХСНзбФВ без супутнього ЦД2т. Підвищення рівня галектину-3 має позитивний кореляційний зв'язок із ступенем порушення ДФ ЛШ а рівнем САТ. Встановлено прямий зв'язок поміж сироватковими рівнями ФНП-? та галектина-3. Сила цього зв'язку зростає при прогресуванні порушень вуглеводного обміну. Сироватковий рівень галектина-3 більш ніж 3,68 нг/мл має самостійне прогностичне значення для оцінювання індивідуального ризику розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих ХСНзбФВ, що протікає на тлі ЦД2т та/або ІР. Продемонстровано, що розподіл поліморфних варіантів - 308 G/A поліморфізму гена ФНП-? істотно не відрізняється у пацієнтів з ХСНзбФВ і ЦД2т та без нього. Доведено модулюючий вплив - 308 G / A поліморфізму гена ФНП-? на гемодинамічні параметри, а також асоціації носійства А алеля і частоти спільної зустрічальності факторів ризику розвитку і прогресування ДДЛШ у пацієнтів з коморбідною патологією. Висока прогностична цінність носійства А алеля, дозволяє залучити цей параметр до складу моделі прогнозу прогресування ступеня ДДЛШ для клінічного застосування. У роботі надано результати підвищення ефективності прогнозування перебігу ХСНзбФВ та ЦД2т у разі їх коморбідності. Визначені найбільш інформативні прогностичні чинники гіршого клінічного перебігу ХСНзбФВ з ЦД2типу та розроблені способи розрахунку ризику розвитку несприятливих подій впродовж 30 місяців у цієї категорії хворих.