Шкарлута Т. М. Містифікація "Порфирій Горотак" в еміграційному літературному процесі 1940-х років

Дисертація присвячена дослідженню літературної містифікації «Порфирій Горотак» Леоніда Мосендза і Юрія Клена, осмисленню її значення в літературному еміграційному процесі 1940-х років. У трьох розділах дисертації розглянуто жанрові особливості літературних містифікацій, функціональне призначення Порфирія Горотака в контексті найвідоміших містифікацій в історії української літератури, а також обставини появи, побутування й роль збірки «Дияболічні параболи» в дискусії довкола Мистецького українського руху. Порфирій Горотак – ігрова містифікація, що мала на меті розіграш. Водночас співавтори містифікації Леонід Мосендз і Юрій Клен представили своє бачення хитких сторін тогочасного літературного процесу. При цьому провокативний містифікований образ митця-мандрівника виконував терапевтичну функцію подолання соціально-культурної ізоляції, якої зазнали українські письменники в таборах Ді-Пі. У роботі вперше окреслено значення містифікації «Порфирій Горотак» для розвитку літературного процесу періоду Ді-Пі; простежено творчий почерк кожного зі співавторів у текстах збірки «Дияболічні параболи», досліджено позалітературні впливи на формування життєпису містифікованого образу, запропоновано класифікацію містифікацій в українській літературі за функціями; використано архіви видання «Українські вісті» для визначення обставин функціонування аналізованої містифікації. В дисертації удосконалено визначення поняття літературної містифікації з наголосом на важливості контексту під час дослідження окремих містифікацій; комплексний підхід до аналізу поетики збірки «Дияболічні параболи». Подальшого розвитку набуло вивчення інтертекстуальних мотивів в еміграційній літературі; уточнення обставин дискусії щодо шляхів розвитку літератури періоду Ді-Пі.