Машевський А. С. Вплив оваріоектомії на перебіг краніоскелетної травми та ремоделювання стегнової кістки в період пізніх проявів травматичної хвороби

Об'єкт - експериментальна скелетна та краніоскелетна травма в умовах двосторонньої оваріоектомії; мета - з'ясувати вплив оваріоектомії на перебіг краніоскелетної травми та ремоделювання пошкодженої кістки в період пізніх проявів травматичної хвороби та ефективність корекції замісною комбінованою гормональною терапією; методи - експериментальні, біохімічні, морфологічні, математико-статистичні; результати - проведено порівняльний аналіз впливу видалення гонад з формуванням гіпоестрогенного остеопорозу на особливості ремоделювання кісткової тканини та системних проявів скелетної та краніоскелетної травм у період пізніх проявів травматичної хвороби та вивчено ефективність їх корекції замісною комбінованою гормональною терапією; показано, що моделювання досліджуваних травм у тварин з двобічною оваріоектомією супроводжується більшим зниженням мінеральної щільності кістки, активності лужної фосфатази та підвищенням кислої фосфатази, що найбільш виражено через 2 міс після нанесення краніоскелетної травми; в цих умовах модельовані травми викликають більші порушення вмісту кальцію і фосфору в стегновій кістці; нанесення травм в умовах гіпоестрогенії супроводжується більшими системними порушеннями, які проявляються інтенсифікацією процесів ліпідної пероксидації, зниженням показників антиоксидантного захисту, розвитком процесів цитолізу та ендогенної інтоксикації, вираженими морфологічними змінами печінки, головного мозку та стегнової кістки, які більш виражені при поєднаній краніоскелетній травмі через 2 міс посттравматичного періоду; застосування замісної комбінованої гормональної терапії у тварин з оваріоектомією протягом двох місяців після нанесення краніоскелетної травми сприяє покращенню ремоделювання кісткової тканини, знижує системні прояви травматичної хвороби, та змінами структурної організації печінки, головного мозку і стегнової кістки.