Об'єктом дослідження є процес державного регулювання виробничої кооперації. Предметом дослідження є сукупність теоретико-методичних та практичних аспектів державного регулювання виробничої кооперації в Україні. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування науково-методичних засад і розробка практичних рекомендацій щодо удосконалення державного регулювання виробничої кооперації в Україні Автором використано такі загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, як: метод евристичного аналізу та узагальнення, методи причинно-наслідкових зв'язків та гіпотетично-дедуктивний метод, графоаналітичний, картографічний та статистичний методи, методи порівняльного аналізу, синтезу та групування, системний підхід. Науковою новизною є: вперше розроблено концепцію державного регулювання виробничої кооперації, яка, враховуючи особливості його суб'єктів та об'єктів, полягає у формуванні взаємоузгодженої ієрархічної системи цілей, принципів, форм, методів, інструментів державного регулювання, що дозволило виявити пріоритетні напрями та сформувати інформаційно-методичне підґрунтя для забезпечення ефективного функціонування системи виробничої кооперації в Україні; удосконалено методичний підхід щодо інституційного забезпечення державного регулювання виробничої кооперації, який полягає у синтезі організаційної, законодавчої та інфраструктурної складових інституційного забезпечення, що уможливлює формування засад розвитку національної економіки на платформі виробничої кооперації; удосконалено підходи до визначення пріоритетів державного регулювання виробничої кооперації, які передбачають системну інтеграцію розвиваючого, підтримуючого і санаційного типів регулювання, що базуються на оцінюванні та диверсифікації регіонів України за секторальною структурою; удосконалено елементне насичення механізму державного регулювання виробничої кооперації, що базується на взаємодії таких складових як: організаційна, законодавча, інформаційна, інфраструктурна, фінансово-економічна, інвестиційно-інноваційна; набуло подальшого розвитку понятійно-категоріальний апарат таких дефініцій як "виробнича кооперація" та "державне регулювання виробничої кооперації", систематизація форм організації виробничої кооперації за критерієм юридичної формальності взаємовідносин між учасниками, що дало можливість виділити жорсткі, м'які і змішані її різновиди, та дозволило структурувати державну регуляторну політику з врахуванням виявлених особливостей. Сферою авторських рекомендацій є органи державної влади та місцевого самоврядування, підприємства та їх об'єднання, навчальні заклади.
