Токарєва Л. В. Концепти та наративи сербської прози 60-90-х рр. ХХ ст.

У дисертації комплексно вивчено романи "Мансарда", "Сад. Попіл", "Ранні печалі" та "Клепсидра" Д.Кіша, "Timor mortis", "Умисне вбивство", "Батьки та предки" С.Селенича та "Снігова людина", "Принада" та "Гец і Маєр" Д.Албахарі з наратологічної та концептуальної точок зору. У роботі узагальнено тематику та проблематику творів та вивчено їхні стильові особливості. Показано вплив світової літератури на сербську прозу 60-90-х рр. ХХ ст. Аналіз художньої дійсності дозволив визначити наративні моделі та структури романів. Доведено використання переважно гомодієгетичного наративу, що обумовлено концептом "людина - історія", прагненням до достовірності, створення ілюзії особистої присутності читача. Використання концептів "відчуження", "травми", "пам'яті", "смерті", що є основоположними у творчості цих письменників, пов'язано із історичним тлом, а саме: Другою світовою війною і голокостом. Охарактеризовані романи зазначеного періоду визначені як ретроспективні з елементами "нового роману", що поєднує в собі компоненти неоміфологізму, неоісторизму та неопсихологізму. Вивчення особливостей романів Д.Кіша, С.Селенича та Д.Албахарі вцілому дозволило говорити про взаємодію реалістичних, модерністських, неореалістичних тенденцій в прозі 60-90- рр. ХХ ст. як про етап переходу на постмодерністський наратив.