Об’єкт дослідження - самосвідомість особистості.Предмет дослідження – предиктори емоційно-ціннісного прийняття себе. Методи дослідження. Для розв’язання поставлених задач було використано наступний комплекс методів: теоретичні: теоретико-методологічний аналіз психологічних першоджерел з досліджуваної проблеми, узагальнення та порівняння теоретичних даних, класифікація та систематизація матеріалу;методи психологічної діагностики та методи математичної обробки даних (описова статистика, кореляційний аналіз, однофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA), регресійний аналіз, критерій U- Манна – Вітні, критерій Колмогорова). Розрахунки виконувалися з використанням пакету прикладних комп'ютерних програм універсальної обробки табличних даних Microsoft Excel XP і пакету статистичного аналізу SPSS for Windows v 20.0.Метод психологічної діагностики містив: Особистісний опитувальник Г. Айзенка (Тест на темперамент EPI), Методика діагностики самоставлення (МДС С.Р. Пантілєєв), методика «Тест смисложиттєвих орієнтацій» (СЖО, Д.О.Леонтьєв), «Графічний тест Коттла» за Р.Б.Браун та Р.Херінг, вправи«Суб’єктивний вік» і «Суб’єктивний стан здоров’я».Наукова новизна одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає у тому, що
вперше: встановлено предиктори, які обумовлюють окремі компоненти емоційно- ціннісного ставлення в досліджуваних групах. В групі «Здоров’я» в більшому ступеню впливають наступні змінні (з відповідним знаком): “Локус контролю життя”, “Нейротизм”, “Внутрішня конфліктність”, “Цілі у житті”, “Самозвинувачення”; в групі «Кардіо» - “Усвідомленість життя”, “Самоприйняття” “Внутрішня конфліктність” і “Зв’язаність часових зон”, в групі «Астма» - “Локус контролю –Я”, “Самовпевненість”, “Самоприйняття”, “Внутрішня конфліктність”; продемонстровано вплив сенсожиттєвих орієнтацій, нейротизму, екстраверсії, зв’язаності часових зон на складові самоставлення; показано, що зв’язність/незв’язність часових зон є однією зі змінних, що детермінують складові самоставлення ( в групі «Астма» таким компонентом самоставлення є “Відображене самовідношення”, а в групі «Кардіо» - “Самомовпевненість” і “Самопривязаність” ); встановлено статєві розбіжності в емоційно-ціннісному ставленні до себе у досліджуваних різних груп; констатвано відсутність негативного самоставлення у досліджуваних групах «Кардіо» і «Астма» не встановлено, що свідчить про адаптаційні механізми особистості, що працюють; припущено, що досліджувані через емоційно-ціннісний компонент проявляють сенсоутворювальні мотиви: у групі «Кардіо» і групі «Астма» відповідно: «жити повним життям, як би незважаючи на хворобу» та «активно жити, контролюючи хворобу»; встановлено низький рівень усвідомлюваності життя у 27% досліджуваних групи «Здоров'я»; продемонстровано існування самосвідомості досліджуваних групи «Здоров’я» в інтегрованому часовому континуумі, а досліджуваних груп "Кардіо" та "Астма" - в диференційованому, що можливо пов’язано з хворобою, внутрішньою картиною здоров’я і адаптацією до захворювання; встановлено, що більшість досліджуваних групи «Кардіо» живе в сьогоденні, а в групі «Астма» - в майбутньому; порівняно особливості предикторів самоставлення у здорових і хворих осіб в залежності від індивідуальної вікової ідентифікації - суб’єктивно молодих і суб’єктивно старших. Практичне значення дисертації полягає в тому, що результати дослідження включено у зміст викладання курсів для студентів-психологів ОНУ імені І. І. Мечникова, застосовують при проведені курсів підвищення кваліфікації психолого-педагогічних кадрів; упроваджено в науково - дослідницьку й практичну діяльність кафедри загальної психології та психології розвитку особистості, санітарної допомоги. Сфера використання вищі навчальні заклади, психологічні служби.
