Литвиненко О. В. Профілактика ранніх та пізніх ускладнень після емболізації маткових артерій у жінок з геморагічним синдромом при доброякісних пухлинах матки.

Дисертація присвячена актуальній проблемі клінічної гінекології - підвищенню ефективності лікування лейоміоми матки за допомогою ЕМА та профілактиці ускладнень цього ендоваскулярного втручання. У жінок з лейоміомою матки після ЕМА виявлені помірні прокоагулянтні зміни: підвищився рівень фібриногену на 20,5% (p<0,001), протромбіновий індекс на 5,6% (p<0,001), ступінь агрегації на 14,3% (p<0,001), швидкість агрегації тромбоцитів на 20,6% (p<0,01), помірне підвищення продуктів деградації фібриногену - розчинних фібрин-мономерних комплексів (РФМК) від 1,5мг% до 15мг%. Факторами ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень після ЕМА у жінок з ЛМ є серцево-судинні захворювання (у 50% жінок), ендокринні захворювання (у 11,7%), варикозна хвороба нижніх кінцівок (у 15%), прийом гормональних препаратів, тривалий період іммобілізації при застосуванні компресійних методів гемостазу в ділянці пункції стегнової артерії. Використання пристроїв для закриття артерій дозволяє скоротити період іммобілізації та відновити рухову активність через 2 години після ендоваскулярної операції. Застосовування низькомолекулярних гепаринів коротким курсом після ЕМА на фоні використання пристроїв для закриття артерій дозволяють ефективно попереджувати тромбоемболічні ускладнення без ризику геморагічних наслідків (гематом, псевдоаневризм) в ділянці пункції стегнової артерії. Позитивний ефект проведеного лікування проявився у зменшенні інтенсивності менструальних кровотеч та підвищенні загального показника якості життя вже через 3 місяці після ЕМА. ЕМА не чинить негативний вплив на функцію яєчників у жінок репродуктивного віку, оскільки через 6 місяці після втручання не зафіксовано достовірного збільшення рівня ФСГ, зниження рівня естрадіолу та АМГ. Розроблений алгоритм ведення пацієнток з лейоміомою матки після ендоваскулярного втручання дозволяє попередити тромбоемболічні, гнійно-септичні та геморагічні ускладнення, виявити випадки клінічної неефективності ЕМА та своєчасно призначити консервативне чи оперативне лікування.