Шевченко Ю. С. Фізіологічна роль пептитід, які контролюють харчову поведінку, в регуляції енергетичного балансу у молодих осіб з підвищеною масою тіла

Дисертація присвячена вирішенню наукового завдання фізіології, яке полягає у визначенні фізіологічної ролі пептидів, які контролюють харчову поведінку в регуляції енергетичного балансу за фізіологічних умов та за умов збільшеного надходження поживних речовин для обґрунтування використання методу фізіологічної корекції позитивного енергетичного балансу дозованим фізичним навантаженням та обмеженням калорійності харчового раціону. Визначені особливості харчової поведінки та сформована уява про стан якості життя у осіб з нормальною та підвищеною масою тіла серед студентської молоді. У осіб з підвищеною масою тіла виявлені усі три типи порушень харчової поведінки з переважанням обмежувального та значним відсотком порушень за екстернальним типом, у осіб з нормальною масою тіла - за екстернальним та обмежувальним типами. Обмежувальний тип харчової поведінки визначений найбільш патогенетично важливим фактором, що впливає на формування підвищеної маси тіла у молодих осіб. Підвищення маси тіла сприяє вірогідному зниженню якості життя за показниками рольового фізичного функціонування, болю та показнику загального фізичного компонента здоров'я. Визначено, що споживання енергії особами з підвищеною масою тіла перевищувало показники контрольної групи за загальною масою спожитих речовин та енергетичною цінністю та добові потреби відповідно до рівня основного обміну енергії та коефіцієнту фізичної активності. Доведено, що за умов надходження в організм надлишку енергії зміни на рівні центральних регуляторних механізмів підтримки енергетичного гомеостазу визначаються збільшенням продукції орексигенного нейропептиду AgRP, формуванням інсулінорезистентності та появою ознак хронічного системного запалення. Вперше виявлено формування у осіб з нормальною масою прямих кореляційних зв'язків між рівнем анорексигенного нейропептиду CART і інсуліну, у осіб з підвищеною масою - між рівнем орексигенного нейропептиду AgRP та інсуліну. Доведено, що зміна способу життя з використанням дозованого фізичного навантаження та зниження калорійності харчового раціону викликає достовірне зниження рівня AgRP, редукцію вісцеральних жирових запасів, підвищення ліпопротеїдів високої щільності, зниження рівня ФНП-? і зникнення проявів інсулінорезистентності.