Свіжак В. К. Антимікробна активність та перспективи використання в медицині нових 5-карбофункціоналізованих імідазолів.

Об’єкт – музейні та клінічні штами умовнопатогенних мікроорганізмів, 5-карбофункціоналізовані похідні імідазолу; мета – мікробіологічне обґрунтування створення високоефективних лікарських антимікробних препаратів шляхом дослідження in vitro та in vivo антибактеріальної та протигрибкової активності сполук, одержаних у результаті цілеспрямованого органічного синтезу різних типів 5-карбофункціоналізованих імідазолів; методи – мікробіологічні, біологічні, статистичні; результати – вперше з використанням 38 музейних та 39 клінічних штамів різних за таксономічним положенням бактерій і мікоміцетів охарактеризована антибактеріальна та протигрибкова активність 161 сполуки, отриманої в результаті спрямованого органічного синтезу 5-карбофункціоналізованої похідної імідазолів, у результаті чого виявлені перспективні для подальшого вивчення з метою розробки антимікробних засобів медичного призначення; вперше виявлено найперспективніші 7 сполук 5-карбофункціоналізованих імідазолів; вперше встановлено, що формування резистентності стафілококів до 5-карбофункціоналізованих імідазолів відбувається повільно, їх антимікробна активність незначно змінюється під впливом різних факторів (pH середовища, підвищеної концентрації білків сироватки) і залишається статистично достовірно високою для пригнічення росту і розмноження збудників захворювань, у зв’язку з чим слід очікувати позитивного профілактичного та лікувального ефекту в разі їх клінічного застосування; вперше з використанням моделей експериментальної трихофітії та експериментальної локалізованої стафілококової гнійної інфекції м’яких тканин доведена in vivo хіміотерапевтична ефективність 2 сполук 5-карбофункціоналізованих імідазолів; галузь – медицина. антиоксидантної активності, підвищення прозапальної стимуляції та пригнічення продукції антифіброзних модуляторів; вперше встановлено, що за неалкогольною жировою хворобою печінки, асоційованої з гіпергомоцистеїнемією, формується значний дефіцит H2S в печінці та знижується рівень IGF-1 в сироватці крові; вперше встановлені особливості впливу гіполіпідемічних засобів з політропними властивостями на рівень антифіброзних медіаторів за умов неалкогольної жирової хвороби печінки, асоційованої з гіпергомоцистеїнемією; показано, що препарат омега-3 поліненасичених жирних кислот сприяє нормалізації рівня H2S в печінці та IGF-1 в сироватці крові, а також сприяє зниженню рівня гомоцистеїну в крові; галузь – медицина.