Хадрі В. . Оптимізація двоетапного методу лікування хворих на первинну відкритокутову глаукому в поєднанні з катарактою

Дисертація присвячена проблемі підвищення ефективності лікування хворих на первинну відкритокутову глаукому в поєднанні з катарактою шляхом оптимізації двоетапного (хірургічного і лазерного) методу лікування, вивчення особливостей цитокінового профілю внутрішньоочної рідини, і на підставі цього розробки нового методу профілактики післяопераційних ускладнень. Рівень TNF-альфа у ВОР хворих на ПВКГ і катаракту коливався від 1,11 пкг/мл до 140,55 пкг/мл і склав 24,61 ± 5,43 пкг/мл; bFGF коливався від 1,0 пкг/мл до 12,54 пкг/мл і склав 3,33 ± 0,44 пкг/мл і не залежав від статі, віку, стадії ПВКГ і рівня вихідного ВОТ. Між їх рівнем був прямий кореляційний зв'язок (r = 0,862; р < 0,05). При рівні TNF-альфа у ВОР 36,36 пкг/мл достовірно зростала частота і тривалість запальних ускладнень після I етапу, а при рівні 50,11 пкг/мл - після II етапу. При рівні bFGF у ВОР 3,1 пкг/мл і вище розвивалось рубцювання в структурах кута передньої камери ока після I етапу, а при рівні 6,03 пкг/мл і вище - після II етапу і, як наслідок, - підвищення ВОТ. Між рівнями bFGF і TNF-альфа у ВОР та частотою і тривалістю запальних ускладнень на етапах лікування були встановлені прямі кореляційні зв'язки (коефіцієнт Спірмена склав, відповідно, r = 0,813, r = 0,798, r = 0,747 та r = 0,768; р < 0,05 у всіх випадках). Розроблений двоетапний метод лікування хворих дозволив в найближчі терміни розширити або зберегти на доопераційному рівні межі поля зору в 90 % випадків, у віддалені - у 80 %; нормалізувати ВОТ в 95 % і в 79 % відповідно. Виконання II етапу через 4 5 тижнів знизило частоту запальних ускладнень на 50,03 % і їх тривалість - на 2,1 доби. Застосування імуномодулятора амінодігідрофталазіндіону натрію дозволило знизити частоту запальних ускладнень після I і II етапів лікування на 68,87 % і 48,16 % відповідно і підвищити кількість пацієнтів з нормалізованим ВОТ та високою гостротою зору.