Тарасова В. І. Коморбідність гіпертонічної хвороби та синдрому подразненого кишечника, клініко-патогенетичні особливості, оптимізація лікування.

Створено цілісну концепцію зіставлення клінічних проявів коморбідної патології гіпертонічної хвороби (ГХ) та синдрому подразненого кишечника (СПК) з патогенетичними механізмами її розвитку, прогресування і виникнення ускладнень. Встановлено, що частота синдрому подразненої кишки у хворих на гіпертонічну хворобу становить 54,1%. Визначено особливості перебігу коморбідності ГХ і СПК. В експерименті показано, що СПК асоційований з артеріальною гіпертензією. Доповнено дані на користь наукової гіпотези про зв'язок несприятливого серцево-судинного прогнозу пацієнтів з ГХ у поєднанні з СПК за наявності дисплазії сполучної тканини. Продемонстровано, що вегетативний статус хворих на ГХ характеризується переважанням симпатикотонії, властивої 69,9% пацієнтам і більш вираженої в групі з наявністю СПК (79,2%). Виявлено динамічне зниження активності нейропептиду Y і вазоінтестінального пептиду при ГХ, асоційоване з тяжкістю захворювання та клінічним варіантом СПК. Обґрунтовано доцільність стратифікації пацієнтів з ГХ і супутнім СПК для визначення прогнозу перебігу захворювання на підставі нових даних про прогностичну значимість вегетативного статусу, наявності сполучнотканинної дисплазії, вмісту іонізованних кальцію і магнію в сироватці крові хворих та рівнів нейропептиду Y і вазоінтестінального пептиду в плазмі. Вдосконалено лікування гіпертензивних пацієнтів за рахунок включення комбінації метопрололу з препаратом магнію в схему стандартної терапії ГХ з коморбідним СПК.