У дисертації відображено результати наукового пошуку з проблеми підготовки майбутніх учителів географії до краєзнавчо-туристської роботи на засадах компетентнісного підходу.
Уперше обґрунтовано педагогічні умови (стимулювання позитивної мотивації до вивчення краєзнавчого матеріалу у дисциплінах циклу загальної (фундаментальної) і професійної (науково-предметної) підготовки та дисциплін додаткової спеціалізації «Краєзнавчо-туристська робота»; набуття знань, умінь (компетенцій) здійснення краєзнавчо-туристської роботи через оптимізацію роботи студентських гуртків; активізація досвіду краєзнавчо-туристської роботи під час навчальних і педагогічних практик).
Розроблено модель підготовки майбутніх учителів географії до краєзнавчо-туристської роботи на засадах компетентнісного підходу, що складається з кількох блоків і їхніх частин (цільовий (мета, завдання), методологічно-структурний (підходи, принципи, суб’єктність взаємин учасників краєзнавчо-туристської роботи, складники краєзнавчої компетентності), змістово-процесуальний (етапи, зміст, форми, методи, технології), оцінно-результативний (рівні і відповідний результат).
На основі визначених критеріїв та показників охарактеризовано рівні краєзнавчої компетентності майбутніх учителів географії: високий, середній та низький.
Уточнено сутність ключових понять дослідження, зокрема: «краєзнавчо-туристську роботу» розуміємо як процес формування у майбутніх учителів географії стійкого пізнавального інтересу, ціннісного ставлення до вивчення особливостей рідного краю, отримання сукупності знань для виконання практичних краєзнавчих завдань (аналіз джерел краєзнавчої інформації, складання карти досліджуваного регіону, експозиції зібраного краєзнавчого матеріалу, оформлення звіту, виконання різних обов’язків у природних умовах туристичного походу тощо) в умовах системи впорядкованої спільної діяльності викладача й студента, спрямованої на реалізацію пізнавально-дослідницьких дій; «підготовку майбутніх учителів географії до краєзнавчо-туристської роботи» визначаємо як педагогічний процес, спрямований на набуття майбутніми вчителями географії необхідних знань, умінь і навичок у галузі краєзнавства і туризму, формування особистісних якостей, що забезпечують їх здатність досліджувати особливості рідного краю і використовувати зібраний матеріал у подальшій педагогічній діяльності краєзнавчо-туристського спрямування; «краєзнавчу компетентність майбутніх учителів географії» вважаємо багатофакторною якістю, що є результатом набуття певних компетенцій та виявляється в загальній здібності й готовності до цього виду діяльності з учнями, що базоване на знаннях, уміннях; досвіді вивчення особливостей рідного краю де ключову роль відіграють пізнавальні дії дослідницького характеру, індивідуальний практичний досвід вивчення особливостей рідного краю під час туристських походів, подорожей, експедицій; ціннісних орієнтаціях, інтегративних показниках особистості (стиль спілкування, ставлення до себе й своєї діяльності), набутих у процесі навчання та зорієнтованих на самостійну успішну участь у подальшій педагогічній діяльності краєзнавчо-туристського спрямування.
Проведено констатувальний експеримент, який засвідчив переважання низького й середнього рівнів сформованості краєзнавчої компетентності майбутніх учителів географії в контрольній та експериментальній групах, які передбачалося підвищити за рахунок виявлення та впровадження необхідних педагогічних умов.
Унаслідок аналізу результатів формувального етапу експерименту доведено позитивну динаміку рівнів сформованості краєзнавчої компетентності студентів в експериментальній групі. Так, високий рівень після проведеного формувального етапу експерименту продемонстрували 104 (44,9 %) студенти, порівняно з 28 (12,2 %) особами до проведення формувального етапу; середній рівень ‒ 82 (35,3 %) і 101 (43,5 %); низький – відповідно 46 (19,8 %) після й 103 (44,2 %) до формувального експерименту.
Результати дослідження свідчать про динамічні позитивні зміни показників підготовки майбутніх учителів географії до краєзнавчо-туристської роботи на засадах компетентнісного підходу експериментальних груп під впливом запропонованих експериментальних нововведень.
