Авад Р. Р. Морфофункціональні адаптації серця в умовах цукрового діабету без і на фоні введення алкілселенонафтиридина (експериментальне дослідження)

Дисертація присвячена вивченню впливу алкілселенонафтирідина на морфофункціональні і біохімічні прояви діабетичної кардіоміопатії при моделюванні стрептозотоцинового цукрового діабету. У ході дослідження встановлено, що при розвитку стрептозотоцинового цукрового діабету в сироватці крові підвищується рівень глюкози і фруктозаміну. Прогресує окислювальний стрес, який ініціює підвищення, а зі зростанням експозиції експерименту – зниження активності каталази і рівня церулоплазміну. В міокарді шлуночків серця відбуваються дегенеративні зміни, які проявляються: збільшенням маси міокарда шлуночків серця, не залежного від зміни рівня загальної води; зниженням електричної активності серця з деформацією зубців P і R і зміною тривалості сегментів Р-Q і S-Т з вираженою депресією сегмента S - Т; зміною гістоструктури з появою осередків ішемічного ураження, геморагічної інфільтрації і венозного повнокрів’я; підвищенням активності лактатдегідрогенази і амінотрансфераз (більшою мірою аспортатамінотрансферази), що ініціює зростання коефіцієнта де Рітіса. Змінюється співвідношення ліпідного комплексу: знижується рівень ліпопротеїнів високої щільності на тлі підвищення рівня загального холестерину, тригліцеридів, ліпопротеїнів низької і дуже низької щільності. Морфофункціональні і біохімічні показники, що обумовлюють дегенеративні зміни в серці в динаміці розвитку стрептозотоцинового цукрового діабету, було класифіковано, як окремі прояви діабетичної кардіоміопатії. Введення алкілселенонафтиридина при моделюванні стрептозотоцинового цукрового діабету підвищувало антиоксидантний захист організму і серця, зумовлюючи позитивний вплив на морфофункціональні та біохімічні показники серцевої тканини.