Об’єкт – державний борг України. Мета – поглиблення теоретико-методологічних положень, удосконалення методичних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо оптимізації формування та ефективності управління державним боргом України.
Методи – системно-структурний і семантичний аналіз, індукція та дедукція, кореляційно-регресійний аналіз, економіко-статистичний і розрахунково-аналітичний, абстрактно-логічний метод. Результати – полягають у подальшому розвитку теоретико-методологічних та організаційних засад формування державного боргу України та розробці практичних рекомендацій щодо підвищення ефективності управління ним для забезпечення боргової стійкості держави. Новизна – удосконалено науково-теоретичні підходи до побудови системи управління державним боргом у контексті взаємозв’язку між суб’єктами та об’єктами управління, метою і завданнями цього процесу, особливостями його нормативно-правового забезпечення, які враховують наявність ряду боргових ризиків; удосконалено методичні підходи до здійснення оцінки ефективності використання позикових ресурсів на основі кореляційно-регресійного аналізу, які, на відміну від існуючих, дають змогу сформувати базу для обґрунтування пріоритетних джерел залучення кредитних ресурсів та окреслення перспективних напрямів їх використання; удосконалено науково-методичний інструментарій оцінювання боргової стійкості держави через систематизацію та доповнення показників боргової безпеки індикаторами, які відображають взаємозв’язок державного боргу із соціальними процесами і грошово-кредитною політикою; удосконалено трактування поняття «управління державним боргом» як цілеспрямованого системного процесу, що здійснюється суб’єктами боргової політики та передбачає комплекс заходів і процедур, які охоплюють залучення державних позик, їх використання, обслуговування боргу та його погашення, спрямованих на підвищення ефективності боргового фінансування державних витрат, забезпечення економічної безпеки держави, досягнення сталого рівня економічного зростання й інноваційного розвитку. Набули подальшого розвитку наукові підходи до здійснення періодизації боргової політики України, що дало можливість ідентифікувати фактори ефективності її реалізації та розробити ряд рекомендацій, спрямованих на удосконалення управління державним боргом у частині оптимізації структури й інструментів залучення державних запозичень, а також раціонального використання кредитних ресурсів; обґрунтування залежності між зовнішнім і внутрішнім державним боргом України, мінімальною заробітною платою та середнім рівнем доходів громадян, що базується на розрахунку коефіцієнтів еластичності, що дало змогу виявити силу та спрямованість взаємозв’язку між аналізованими показниками, а також тенденції їх динаміки, які дозволять розробляти нові вектори боргової політики з урахуванням завдань соціально-економічного розвитку держави; теоретико-організаційні підходи до розвитку ринку державних цінних паперів через впровадження нових і диверсифікацію існуючих інструментів внутрішніх державних запозичень та розширення джерел залучення внутрішніх кредитних ресурсів; науково-методичні підходи до моніторингу ефективності інвестиційних проектів з позиції використання державних запозичень для їх фінансування, які ґрунтуються на використанні зведеного інтегрального показника інвестиційної привабливості. Впроваджено у діяльність Головного управління Державної казначейської служби України в Тернопільській області, фінансового управління Тернопільської міської ради, Тернопільської обласної державної адміністрації а також у навчальний процес Тернопільського національного економічного університету. Сфера використання – діяльність Міністерства фінансів України, Комітету Верховної ради України з питань бюджету
