Дерун А. М. Раціоналізація організаційних форм господарювання в національній економіці

Об’єкт дослідження: процес формування та функціонування організаційних форм господарювання в національній економіці. Мета роботи: обґрунтування теоретико-методичних і практичних засад раціоналізації організаційних форм господарювання для забезпечення інноваційного розвитку національної економіки. Методи дослідження: діалектичний та історичний, абстрактно-логічний, системного та порівняльного аналізу, синтезу, групування, графічного зображення. Наукова новизна: вперше запропоновано науково-методичний підхід щодо діагностики тенденцій інноваційного розвитку національної економіки залежно від процесу організаційного структурування підприємництва; особливостей функціонування різних організаційних форм господарювання; кількісних і вартісних пропорцій діяльності мікро, малих, середніх, великих підприємств; оцінки внесків в розвиток економіки підприємств різних розмірів; удосконалено: інституційно-фінансові засади пріоритетного розвитку організаційних форм господарювання, які засновані на об'єднанні капіталів фізичних та юридичних осіб; методичні положення економіко-правового регулювання процесів утворення різних організаційних форм, гармонізації та розширенні норм чинного законодавства України; методичні основи визначення критеріїв ідентифікації суб’єктів підприємництва за розмірами бізнесу; дістали подальшого розвитку: теоретико-методичний підхід щодо дослідження тенденцій організаційного структурування підприємництва на основі теорії раціонального вибору та економічної організації; концептуальні засади ресурсного, організаційно-правового, управлінського, індустріального напрямів раціоналізації організаційних форм господарювання; аналітичний підхід до визначення структурних пропорцій внеску в розвиток економіки мікро, малих, середніх, великих підприємств при порівнянні величини їх вкладу в обсяги реалізованої продукції, створення доданої вартості та робочих місць із величиною задіяних активів, отриманих збитків (прибутків), накопичених боргів; напрями удосконалення державної політики зайнятості із врахуванням тенденцій організаційного структурування підприємництва та завдань інноваційного розвитку галузей.