Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають при реалізації та забезпеченні конституційного права на працю в Україні.
Предметом дослідження є правові норми, що закріплюють конституційне право на працю в Україні, встановлені Конституцією, нормами чинного законодавства України та міжнародного права. У результаті проведеного дослідження отримані нові, або ті, які мають елементи новизни, теоретичні положення та практичні рекомендації, основними з яких є наступні:
вперше:
– в новому онтологічному, аксіологічному та праксіологічному аспекті запропоновані сучасні теоретико-методологічні підходи до концептуального розуміння конституційного права на працю, зокрема, піддано науковій критиці ідею щодо віднесення конституційного права на працю до природних прав людини;
– розроблена авторська системна модель інституту захисту конституційного права на працю в Україні національними та міжнародними засобами, запропоновано шляхи подальшого розвитку та вдосконалення конституційно-правового інституту захисту прав людини в сфері праці, обґрунтовано необхідність розробки Концепції розвитку законодавства про захист трудових прав, в рамках якої повинна відбуватись систематизація правових норм, що застосовуються для захисту трудових прав;
– запропоновано принципово нові форми та методи реалізації позикової праці як практичного способу здійснення конституційного права на працю громадянами України за кордоном;
удосконалено:
– теоретичні положення щодо застосування матеріальної відповідальності у разі порушення встановлених строків виплати працівнику заробітної плати, гарантійних та компенсаційних виплат у відсотковому розмірі пропорційно до певної кількості днів;
– конституційно-правові аспекти взаємодії сучасної правової демократичної держави з індивідом щодо забезпечення гарантій реалізації конституційних прав у сфері праці в умовах європейської міждержавної інтеграції, причому ключовим підходом щодо вдосконалення чинного законодавства має стати вирішення проблеми гармонійного поєднання правових форм захисту працівника, адекватних новим інтеграційним умовам, з гарантіями ефективної реалізації суб’єктивних прав у сфері праці;
дістали подальшого розвитку:
– положення щодо можливостей правомірного індивідуального самозахисту трудових прав працівником;
– доктринальне розуміння суб’єктного складу забезпечення конституційних прав у сфері праці;
– обґрунтування того, що конституційно-правові відносини у сфері праці мають комплексний характер і регулюються нормами міжнародного, конституційного, трудового, цивільного, кримінального, адміністративного права, зокрема, виділено специфічні ознаки конституційно-правових відносин, що виникають з приводу реалізації конституційного права на працю;
– практично-праксіологічні підходи щодо удосконалення чинних нормативно-правових актів, які регламентують питання реалізації конституційного права людини на працю, зокрема, сформульовано висновок про те, що законопроект Трудового кодексу України відрізняється системністю, в цілому відповідає реаліям сьогодення, але потребує подальшого доопрацювання з урахуванням позитивного закордонного досвіду;
– концептуальна позиція про створення спеціалізованих трудових судів за прикладом закордонних держав з метою ефективного захисту конституційних трудових прав, а також у цьому контексті підтримано пропозицію щодо створення Трудового процесуального кодексу.
Теоретичне значення наукового дослідження полягає в тому, що отримані висновки та положення розвивають та доповнюють науково-теоретичну базу знань, спонукають до перегляду важливих аспектів регулювання реалізації та забезпечення конституційного права людини на працю в Україні в сучасних умовах міждержавної інтеграції, доповнюють базу для розвитку законодавства та подальших наукових досліджень.
