Стародубська О. О. Нейрогормональні механізми порушень вищої нервової діяльності при черепно-мозковій травмі та шляхи їх патогенетичної корекції

Об'єкт - експериментальна черепно-мозкова травма; мета - встановити нейрогормональні механізми формування порушень вищої нервової діяльності при черепно-мозковій травмі та обґрунтування шляхів їх патогенетичної корекції; методи - патофізіологічний експеримент, патоморфологічні, імуноферментні, імуногістохімічні, статистичні; результати - показано, що неврологічні розлади відбуваються переважно в рефлекторній сфері; значно пригнічується орієнтовно-рухова активність у відкритому полі, норковий рефлекс та спроможність виконувати завдання в лабіринті; встановлено, що карбацетам має адаптаційний та антистресовий вплив в умовах ЧМТ; показано, що карбацетам сприяє розвитку саногенетичних механізмів регуляції нейрогормональних регуляторних систем і спрямовує їх реакцію за адаптивним характером – нормалізує активність центральних ланок і надниркових залоз, запобігає гальмуванню секреції соматотропного гормону; використання карбацетаму призводило до зниження вмісту у тканинах гіпоталамуса нейроспеціфічних білків GFAP та S100, що вказувало на зменшення дегенеративних змін у нервовій тканині та свпричиняє позитивний вплив на нейрони гіпокампу; в основі позитивного впливу депротеїнізованого гемодеревіату з крові телят на стан нейрогормональних систем лежить запобігання виснаження секреції АКТГ, кортикостерону і вазопресину та гальмуванню секреції СТГ через два тижні, що обумовлює відновлення порушень ВНД та зниження летальності під дією препарату.