Об’єкт дослідження – інституціоналізація процесу взаємодії економіки та політики в державному управлінні.,
Метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічний аналіз відповідного зарубіжного й вітчизняного досвіду побудови взаємозв’язку економіки та політики в контексті державно-управлінського впливу, а також розробка на цій основі практичних рекомендацій щодо вдосконалення напрямів реформування державного управління в перехідному суспільстві.
Методи дослідження: діалектичний метод пізнання; системний метод; логіко-семантичний метод; історико-порівняльний метод;структурно-функціональний метод; метод наукової ідентифікації та порівняльного аналізу.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в даному дисертаційному дослідженні здійснено комплексний аналіз проблем взаємодії економіки та політики в державному управлінні, окреслено основні напрямки і шляхи вдосконалення реформування державного управління. Узагальнено наявні підходи й результати наукових досліджень з даної проблематики, що дозволило отримати результати, які полягають у тому, що в дисертації:
уперше:
– розкрито взаємодію економіки та політики в державному управлінні у контексті сучасних дослідницьких підходів (економічного лібералізму та інституціоналізму), в умовах трансформаційного періоду України, в результаті чого доведено, що концепція інституціоналізму найбільш повно враховує аспекти взаємодії економіки й політики у суспільстві як інтегровану безперервну взаємодію різних інститутів;
– ідентифіковано основні закономірності побудови взаємозв’язку між економікою та політикою як суспільних категорій у контексті соціального й національного розвитку держави, які полягають у тому, що система соціальних інститутів суспільства як посередників між державою та ринком є необхідною складовою процесу демократизації суспільства. На підставі цього доведено, що сталий розвиток як нова парадигма побудови пріоритетів державної політики сьогодні виступає у вигляді комплексу інституційних перетворень суспільства;
удосконалено:
– методологію взаємодії економіки та політики в державному управлінні, яка проявляється в тому, що політичний режим і тип економічної системи перебувають у взаємозалежності, характеризуючись тим, що економічний базис формує державно-управлінську надбудову;
– змістовні характеристики перехідності як властивості економічного, політичного й соціального устрою сучасної України шляхом визначення перспективних можливостей удосконалення взаємодії його інститутів, які полягають у підвищенні рівня соціального капіталу суспільства й забезпеченні досягнення сталого розвитку суспільства;
– уявлення про зміст конструкту “довіра населення до влади як умова зміцнення соціального капіталу шляхом сприйняття населенням економічних реформ” як основи формування політичного курсу;
набули подальшого розвитку:
– історична періодизація перехідного стану українського суспільства відповідно до базових засад державно-управлінського впливу на економічні й соціальні процеси, яка визначає стан і перспективу демократизації суспільних процесів, що полягає у формуванні й зміцненні громадянського суспільства як основи сталого розвитку;
– сутність кореляції змісту трансформаційних реформ українського суспільства із тенденціями сучасних геополітичних процесів у контексті набуття нових форм владних відносин під впливом глобальних світових інституційних перетворень, яка полягає в тому, що саме трансформаційний потенціал суспільства здатний протистояти сучасним глобалізаційним викликам;
– організаційний аспект взаємодії влади з громадськістю в системі формування, прийняття та реалізації економіко-політичних рішень як складової частини формування громадянського суспільства та правової держави, що засвідчив пріоритетність підвищення рівня довіри між суспільними інститутами як визначальний аспект демократизації соціально-економічних процесів.
