Дисертація присвячена оптимізації лікування хворих на гострий середній отит, ускладнений мастоїдитом (ГСОУМ) шляхом впровадження удосконалених консервативних та хірургічних лікувальних методів. Дослідження включало 173 пацієнти, серед яких було 84 чоловіка та 89 жінок віком від 18 до 65 років, які були поділені на 2 групи залежно від способів
лікування.
Перша досліджувана група включала 81 пацієнта і була поділена на 2 підгрупи: «1а» та «1б», лікування яких проводили із застосуванням запропонованих методик. Пацієнти підгрупи «1а» отримували консервативне лікування з включенням противірусного препарату та раннє короткотермінове шунтування барабанної порожнини. Пацієнтам підгрупи «1б», окрім того, проводили хірургічне лікування: ендоскопічну тунельну антротомію або модифіковану антромастоїдотомію.
Другу групу (порівняння), яку склали 92 пацієнти, було поділено на 2 підгрупи: «2а» та «2б». Пацієнти підгрупи «2а» отримували традиційне консервативне лікування і парацентез барабанної перетинки. Пацієнтам підгрупи «2б», крім того, виконували типову антромастоїдотомію за Шварце.
Попередньо проведене морфологічне дослідження слизової оболонки барабанної порожнини і соскоподібного відростку у пацієнтів 2 групи з ГСОУМ, виявило характерні для вірусів запальні прояви. Про провідну роль вірусів свідчили також результати дослідження полімеразних ланцюгових
реакцій (ПЛР) на різні види вірусів, при яких позитивні результати виявлено у 69,2 % пацієнтів першої групи та 65,7 % – другої, при низькому рівні виявлення бактеріального збудника (1група – 7,4 % та друга – 8,6 %) та наявність лімфоцитозу у периферичній крові у хворих 1 та 2 груп в 78,9 % та 84,6 % відповідно (p<0,05).
На основі отриманих даних у схему консервативного лікування хворих на ГСОУМ першої (основної) групи уведено противірусний препарат з імунотропними властивостями для системного та місцевого застосування.
Уведено поняття: індекс пневматизації (ІП) – співставлення пневматизованих комірок соскоподібного відростку до апневматизованих. Динаміка ІП є важливим критерієм для визначення показань до переходу від консервативної тактики лікування хворих на ГСОУМ до хірургічної.
Таким чином, запропоноване комплексне лікування хворих на ГСОУМ, а саме – включення до лікарських засобів противірусного препарату з імунотропними властивостями для системного та локального використання, а також розроблені і впроваджені хірургічні методики (раннє короткочасне шунтування, ендоскопічна тунельна антротомія, модифікована антромастоїдотомія) – покращує кінцеві функціональні результати, зменшує кількість ускладнень у пацієнтів з ГСОУМ.
