Колінчук Р. В. Поліморфізм гена BoLA-DRB3 у зв'язку зі схильністю і стійкістю до некробактеріозу у популяціях корів української чорно-рябої молочної породи

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0418U003576

Здобувач

Спеціальність

  • 03.00.15 - Генетика

15-09-2018

Спеціалізована вчена рада

Д 27.355.01

Інститут розведення і генетики тварин НААН

Анотація

У дисертаційній роботі обґрунтовано молекулярно-генетичні аспекти застосування поліморфізму гена BoLA-DRB3 у зв’язку зі схильністю та резистентністю до некробактеріозу у популяціях тварин української чорно-рябої молочної породи великої рогатої худоби. Встановлено, що поширення некробактеріозу в дослідних популяціях серед дійних корів склало від 5,8 до 15,1%. В результаті вивчення поліморфізму гена BoLA-DRB3 для популяцій в генотипах корів загалом виявлено від 25 до 31 алеля. В групах хворих на некробактеріоз тварин їх кількість склала від 22 до 31, а в групах здорових – від 21 до 28. Для трьох стад у вибірках хворих, здорових та загальній з частотою понад 5% проявлялися алелі *08, *16, *22, *24 і *28. Найбільш поширеним виявився алель BoLA-DRB3*24 (P(A) =18,03%). Висока чисельність алелів зумовила значне різноманіття генотипів, (в межах від 65 до 75) та рівномірний характер їх розподілу. Найчастіше проявлялися генотипи: в загальній вибірці – *01/*24 і *22/*24 (P(G) = 4,49%); серед хворих корів – *16/*23 (P(G) =8,57%); серед здорових тварин – *01/*03, *01/*28 і *03/*37 (P(G) = 5,56%). На основі аналізу відносного ризику з перевірками за тестами χ2 і Фішера для малих вибірок встановлено ДНК-маркери асоційовані із захворюванням на некробактеріоз та резистентністю до нього корів української чорно-рябої молочної породи. В першій популяції асоціативність зі схильністю до некробактеріозу проявляли алелі BoLA-DRB3*16 (P(A) = 0,0574; RR = 10,6; χ2 = 12,5; P< 0,001) і *23 (P(A) = 0,0492; RR = 4,86; χ2 = 6,03; P< 0,05); тісний зв'язок з резистентністю встановлені для алелів BoLA-DRB3*03 (P(A) = 0,0492; RR = -9,17; χ2 = 6,13; P< 0,05) і *22 (P(A) = 0,0738; RR = -4,29; χ2 = 5,48; P< 0,05). В другій популяції асоціативний зв'язок із захворюванням визначено для алелів BoLA-DRB3*16 (P(A) = 0,0915; RR = 5,26; χ2= 7,68; P< 0,01), *23 (P(A) = 0,0549; RR = 5,96; χ2 = 5,49; P < 0,05) і *24 (P(A) = 0,0671; RR = 4,62; χ2 = 5,12; P< 0,05); на зв'язок зі стійкістю до некробактеріозу виявлено лише для алеля BoLA-DRB3*22 (P(A) = 0,122; RR = -5,67; χ2 = 7,63; P< 0,01). Для третьої популяції встановлено, що із захворюваністю на некробактеріоз асоціювало два алеля BoLA-DRB3*16 (P(A) = 0,0787; RR = 13,6; χ2 = 14,9; P< 0,001) і *23 (P(A) = 0,073; RR = 11,92; χ2 = 13,1; P< 0,001), зі стійкістю до захворювання – три алеля BoLA-DRB3*01 (P(A) = 0,0955; RR = -3,73; χ2 = 4,14; P< 0,05), *03 (P(A) = 0,073; RR = -9,71; χ2 = 6,39; P< 0,05) і *22 (P(A) = 0,112; RR = -3,26; χ2= 4,03; P< 0,05). Таким чином, в трьох досліджених популяціях встановлено асоціації із захворюванням на некробактеріоз для алелів BoLA-DRB3*16 і *23, з резистентністю – для алеля BoLA-DRB3*22. За величиною субпопуляційного індексу фіксації встановлено незначну редукцію гетерозиготності та низький рівень дивергенції між популяціями (FST < 0,05), що свідчить про відсутність значимої генетичної мінливості між стадами. Виявлено досить високий рівень різноманіття за індексом Шеннона-Вінера, який знаходився в межах від 2,87 до 3,05. Генетична мінливість породи підтвердилася високими значеннями ефективного числа алелів, яке коливалося в дослідних вибірках в межах від 11,11 до 16,93. Досліджені за геном BoLA-DRB3 популяції характеризувалися нерівномірним розподілом алелів, з яких на алелі, що визначалися з частотою понад 5% припадало від ½ до ⅔ алелофонду, відсутністю переважаючих генотипів та незначним переважанням гомозигот в двох популяціях без статистично значимого відхилення від HWE. Порівняння поліморфізму в популяціях корів з інтервалом в сім років показало суттєві зміни генетичної структури за геном BoLA-DRB3 пов’язані з селекційними заходами спрямованими на підвищення частки кровності за голштинською породою. В алелофонді дочірнього стада спостерігалося збільшення на 7,29% сумарної кількості голштинських алелів, зростання частки ДНК-маркерів пов’язаних зі схильністю (+8,19%) і зменшення ДНК-маркерів асоційованих з резистентністю (-5,61%) до некробактеріозу. На 5,1% збільшилася кількість алелів, які формують молочну продуктивність.

Файли

Схожі дисертації