У дисертації здійснено філософсько-релігієзнавчий аналіз концепцій удосконалення природи людини у неорелігійних доктринах ХХ ст. на прикладі вчень О. та М. Реріхів, Р. Хаббарда і К. Кастанеди.
Обґрунтовано наукову доцільність застосування альтернативних антропологічних доктрин New Age в процесі аналізу енергійної антропології С. Хоружого, що дозволило порівнювати традиційні і новітні релігійні антропології, використовуючи поняття "антропологічної межі". Авторська методика аналізу антропологічних доктрин New Age ґрунтувалася на комплексному дослідженняі їх трикомпонентної структури: установок, концептів та функціональних модулів (власне духовних практик); вона виявилася валідною щодо верифікації компаративного аналізу нерелігійних антропологічних доктрин у широкому соціокультурному контексті, дозволяє експлікувати розуміння досконалості та шляхи її досягнення.
Доведено, що неорелігійні доктрини ХХ ст. активно використовують попередній "містичний доробок людства", долаючи догматичні кордони між релігіями і традиціями; містична традиція пошуку людської досконалості в них органічно продовжується і розвивається, не зазнаючи кардинальних змін.
Проаналізовано основні антропологічні ідеї, спільні для різних шкіл New Age: "сходження" − удосконалення людини за допомогою духовних практик; "синтез" − вибір будь-яких зручних практик, незважаючи на їх належність до різних світоглядних систем; "контакт" − керівництво процесом вдосконалення людини з боку духовних сутностей, що передається через посередників (ченелінг).
Виявлено, що новітні релігійні течії на відміну від релігій одкровення та східних релігійних вчень, вимагають від своїх адептів не зміни ідентичності, а радикальної трансформації особистості, яка має привести до формування в людині нової духовної сутності, перетворити її на істоту з новими здібностями та можливостями. Концепції удосконалення людини в антропологічних доктринах старих релігійних традицій передбачають духовний рух людини до сакрального атрактора − трансцендентної сутності найвищого порядку. Якщо в них метою життя прагнучої досконалості людини є максимальне наближення (ототожнення), до сакрального атрактора, а перетин антропологічної межі знаменує досягнення досконалості, то у доктринах New Age для людини, яка самоудосконалюється, антропологічної межі принципово не існує. Відтак межі людського удосконалення немає, а полем самореалізації трансформованої людини стає Всесвіт. Антропологія доктрин New Age є еволюційно-космічною, вписує людину в космологічний контекст альтернативної онтології як потенційно безсмертну енергетичну сутність, що безпосередньо взаємодіє з енергетичними структурами Всесвіту.
За відсутності антропологічної межі New Age пропонує своїм адептам специфічне уявлення про потойбічне життя – як життя після перетворення людської сутності на досконалішу в сенсі пізнавальних можливостей, оскільки саме пізнання вищої істини є метою розвитку особистості у New Age. Це познання не має абстрактно-раціоналістичних обмежень, а розширюється в процесі трансформації особистості.
Наголошено, що надможливості людини в доктринах New Age пов’язуються з оволодінням енергією Всесвіту, тому втрачають статус "дива" і трактуються з позицій онтології та гносеології конкретної доктрини New Age у псевдонауковому дискурсі. Трансформація особистості адепта можлива лише в доктринально-практичному полі цієї школи і без супроводу вчителя є неможливою. Будь які відхилення від нормативних для даної доктрини "технологій удосконалення" вважаються такими, що унеможливлюють досягнення мети самоудосконалення.
Аргументовано, що в антропологічних побудовах неорелігійних рухів виявляються риси альтернативної релігійності: еклектичний інтертекстуальний характер джерел – від шаманізму та магії (К. Кастанеди) до космізму (О. та М. Реріхів) та психоаналізу (Р. Хаббарда); синтез містичного досвіду різних релігійних традицій з новітніми концепціями природничих наук та психології; створення технологій трансформації свідомості; апеляція лідерів цих шкіл до власного містичного досвіду та "інформації, отриманої від вищих істот". Зроблено висновок, що антропологія New Age як альтернативна біотехнологічному розвитку людської цивілізації дає надію на можливість не лише техногенного, а й духовного антропоморфозу.
