Дручек О. М. Адміністративно-правовий статус Національної поліції України як суб’єкта забезпечення прав і свобод дитини

English version

Дисертація на здобуття ступеня кандидата наук

Державний реєстраційний номер

0418U003691

Здобувач

Спеціальність

  • 12.00.07 - Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право

01-11-2018

Спеціалізована вчена рада

К 41.884.04

Одеський державний університет внутрішніх справ

Анотація

Дисертацію присвячено дослідженню адміністративно-правового статусу Національної поліції України як суб’єкта забезпечення прав і свобод дитини. Проаналізовано історичні та правові аспекти формування системи прав і свобод дитини. Запропоновано уточнені визначення понять «правовий статус дитини», «права дитини», «свободи дитини», «інтереси дитини». Здійснено характеристику поняття забезпечення прав і свобод дитини, його механізмів та розкрито їх сутність. Запропоновано визначення поняття адміністративно-правового статусу Національної поліції України та аргументовано віднесення до його структури адміністративно-правових норм і засобів, що визначають: у межах цільового блоку – цілі, принципи, мету її діяльності; організаційного блоку – структуру, організаційне підпорядкування; спеціальні процедури; форми і методи діяльності; компетенційного блоку – завдання, функції, права, обов’язки та відповідальність посадових осіб. Проаналізовано національне законодавство та відомчі нормативно-правові акти, які закріплюють елементи адміністративно-правового статусу Національної поліції України, служби ювенальної превенції, служби дільничних офіцерів поліції, патрульної поліції як суб’єктів забезпечення прав і свобод дитини. Здійснено характеристику форм та методів діяльності Національної поліції України у сфері забезпечення прав і свобод дитини. Запропоновано розуміння превентивної діяльності у середовищі дитини як комплексної і системної діяльності у межах наданих повноважень підрозділів і служб Національної поліції України, яка спрямована на виявлення, припинення і усунення причин та умов вчинення дитиною та особами із її середовища злочинів, правопорушень, інших видів девіантної поведінки, притягнення винних до відповідальності, здійснення позитивного впливу з метою зменшення кількості правопорушень, кращого забезпеченні і захисту прав та свобод дитини. Узагальнено зарубіжний досвід організації суб’єктів забезпечення прав і свобод дитини та визначено умови його використання в Україні. Визначено основні напрями удосконалення адміністративно-правового статусу Національної поліції України як суб’єкта забезпечення прав і свобод дитини. Надано конкретні пропозиції щодо удосконалення національного законодавства у сфері діяльність Національної поліції України та відомчих нормативно-правових актів з питань організації та діяльності Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України та служби ювенальної превенції.

Файли

Схожі дисертації