Кайда О. П. Інноваційні засади формування та реалізації соціальної політики в Україні.

Метою дослідження є науково-теоретичне обґрунтування та розробка практичних рекомендацій щодо впровадження інноваційних підходів у процес формування та реалізації соціальної політики в Україні. У дисертації досліджено теоретичні засади системних трансформацій процесів формування та реалізації соціальної політики. Узагальнено теоретичні засади системних трансформацій процесів формування та реалізації соціальної політики в умовах переходу до соціально орієнтованої ринкової економіки; систематизовано методологічні положення соціальної політики; визначено роль інноваційних підходів у формуванні та реалізації соціальної політики. За результатами узагальнення тенденцій сучасного соціально-економічного розвитку систематизовані положення моделі соціально-орієнтованої ринкової економіки, цільовою спрямованістю яких є забезпечення ефективної реалізації функцій державного управління у соціальній сфері, де об’єктом виступає суспільство з різними типами соціальних зв’язків та компонентами соціальної системи, а саме: наявність соціально орієнтованого ринку, управління яким побудовано на гармонійному поєднанні функціональної та інституціональної сукупності засобів і методів соціального механізму економічного розвитку; наявність позитивних трендів станів тривалої збалансованої ринкової рівноваги й інтенсивних динамічних змін; діалектична єдність ефективних форм жорсткого регулювання економіки і ринкового саморегулювання; посилення ролі держави у соціальній сфері. Доведено, що застосування інноваційних підходів у процес формування та реалізації соціальної політики дасть змогу досягти системних ефектів удосконалення діяльності суб’єктів соціальної політики та організації функціонування складових соціальної сфери; подолати загострення соціальних проблем, що вимагають нових підходів до їх вирішення; вирішити проблему відсутності необхідних ресурсів для розвитку соціальної сфери, що потребує більш дієвих способів їх пошуку; задовольняти посилення вимог до якості послуг установ соціальної сфери та приведення їх до міжнародних стандартів. Досліджено сучасний стан, тенденції та проблеми формування та реалізації соціальної політики в Україні; окреслено концепт ресурсного забезпечення державного управління розвитком соціальної сфери як об’єкта соціальної політики на інноваційній основі; визначено особливості технологій впровадження інноваційних підходів у процеси формування та реалізації соціальної політики. Результати аналізу свідчать, що більшість показників стану економічних відносин та соціальної сфери в Україні значно перевищували критично-допустимі значення аналогічних показників, прийнятих у міжнародній практиці: практично будь-яка сфера суспільної життєдіяльності перебуває за критичною межею розвитку; зруйнована основа людського розвитку; соціальна сфера, на відміну від економічної, наблизилася до своїх «ентропічних кордонів», перехід яких погрожує руйнуванням усієї системи. Під ресурсним забезпеченням формування та реалізації соціальної політики розуміємо сукупність ресурсів різного характеру для можливості реалізовувати управління розвитком соціальної сфери. Визначено етапи циклу управління розвитком соціальної сфери як об’єкта соціальної політики, що передбачає впровадження «ланцюга» управління за результатами з використанням на практиці технологій бюджетного управління: мета – показник – завдання (кількісний орієнтир) – програма дій – відповідальний. Недосягнення кількісних орієнтирів у певному часовому проміжку ініціює розробку нового ланцюга: причини невиконання завдання – найбільш значущі чинники, що вплинули на результат – програма коригування – відповідальний. Визначено та обґрунтовано напрями підвищення ефективності реалізації завдань соціальної політики на основі аутсорсингу, а також окреслено сучасні інноваційні підходи до модернізації інструментарію формування та реалізації соціальної політики; представлено базові аспекти формування соціального альянсу як стратегічного напряму соціальної політики. Обґрунтовано необхідність стимулювання перетворень відносин соціального партнерства у «соціальний альянс» українського суспільства, як коаліції двох або більше організацій, що мають сумісні або взаємодоповнюючі сфери функціонування, які для досягнення стратегічних цілей і завдань застосовують певні методи, способи, процедури, форми і технології взаємодії.