Чуй К. В. Оптимізація діагностики та лікування оклюзії гілки центральної вени сітківки

Дисертація присвячена проблемі оптимізації діагностики та лікування макулярного набряку у пацієнтів з оклюзією гілки центральної вени сітківки (ЦВС) шляхом визначення вмісту судинного ендотеліального фактора росту (VEGF) у сльозовій рідині пацієнтів та вивчення його діагностичної значимості. У 61 % пацієнтів з оклюзією гілки ЦВС, ускладненою макулярним набряком, було виявлено підвищення рівня VEGF-А в сльозовій рідині ураженого ока. Встановлена залежність ефективності анти-VEGF-терапії від показників рівня VEGF-А в сльозовій рідині у пацієнтів з макулярним набряком. Позитивний результат анти-VEGF-терапії був у пацієнтів з високим (понад 1300 пг/мл) та нормальним (від 700 до 1300 пг/мл) рівнем VEGF-А в сльозовій рідині ураженого ока. З'ясована діагностична значимість рівня VEGF-А в сльозовій рідині здорового парного ока у пацієнтів з оклюзією гілки ЦВС, ускладненою макулярним набряком. Позитивний результат анти-VEGF-терапії був у пацієнтів з низьким рівнем VEGF-А (нижче 700 пг/мл) в сльозовій рідині ураженого ока за умови, якщо рівень VEGF-А в сльозовій рідині ураженого ока перевищував цей показник у здоровому парному оці. Відсутність ефективності анти-VEGF-терапії у пацієнтів з низьким рівнем VEGF-А (нижче 700 пг/мл) в сльозовій рідині ураженого ока, коли він не перевищував рівень VEGF-А в сльозовій рідині здорового парного ока, свідчила про наявність інших патогенетичних механізмів розвитку макулярного набряку ніж підвищення рівня VEGF-А, що зумовило доцільність вибору методів лікування альтернативних застосуванню анти-VEGF-терапії. З метою прогнозування ефективності анти-VEGF-терапії та визначення її доцільності рекомендовано до початку лікування проводити дослідження рівня VEGF-А в сльозовій рідині обох очей.