Земляк Т. Б. Прогнозування перебігу захворювань, пов’язаних з білатеральними руховими порушеннями гортані на основі даних комплексного обстеження стану голосового апарату та електроміографії

Дисертація присвячена проблемі підвищення якості діагностики, прогнозування перебігу, визначення тяжкості захворювання та обрання оптимальної тактики лікування хворих з двобічними парезами та паралічами гортані. Дисертація базується на комплексному клініко-інструментальному дослідженні стану нервово-м’язового апарату гортані, голосової та дихальної функцій гортані 130 осіб з парезами та паралічами гортані та 15 практично здорових осіб без відхилень в голосоутворюючому апараті та ознак дихальної недостатності (контрольна група). Визначені найбільш інформативні ознаки прогнозування важкого перебігу захворювання, що дозволяє об’єктивно підійти до обрання правильної тактики хірургічного лікування та фонопедичної реабілітації хворих з руховими розладами гортані. До них належать: значення показників PIF (PIF 22,14±1,41%; р<0,01) та PEF (PEF 31,36±2,31%; р<0,01), що відрізняються більше ніж на 80% та 60% відповідно від нормативних величин; індекс нестабільності голосу за частотою Jitter >0,8 (0,96±0,7; р<0,01) та за амплітудою Shimmer >5 (5,43±1,1; р<0,01); середня кількість балів відеоларингостробоскопії > ніж 10 балів (10,59±0,48; р<0,01); ознаки подразнення глибоких структур головного мозку, збільшення частки дельта-хвиль > 25% (до 28,15±2,33%; р<0,01) за даними ЕЕГ; ЧМФ менше 2 с.; зменшення величини пройденої дистанції при виконанні 6-хвилинного теста ходьби більше ніж на 40% від нормативних значень. Розроблені критерії обгрунтовного визначення сторони виконання хордоаритеноїдотомії у разі обрання хірургічного методу лікування на основі виявлення асиметричних проявів збереження та особливостей біоелектричної активності ТА та СТ м’язів гортані за даними ЕМГ, а також особливостей збереження вібраторних коливань та м’язового тонусу голосових складок за даними відеоларингостробоскопії. Вперше досліджені об’єктивні характеристики біоелектричної активності головного мозку за даними ЕЕГ при первинних периферичних рухових порушеннях гортані, що дозволяє на основі виявлених естраларингеальних змін поглибити наукові знання щодо центральної регуляції гортані.