Шостак О. О. “Еміграційний” текст Івана Франка.

Дисертація репрезентує перше в українському літературознавстві комплексне дослідження проблеми художнього осмислення еміграції у творчості І. Франка. Феномен «еміграційного» тексту І. Франка трактується як персональна поліструктурна надтекстова єдність, яка складається зі спільних за семантикою і формою художніх творів, що розкривають тему еміграції та об’єднані центральними просторовими топосами батьківщини і чужини, переведеними в сакральний регістр образної антитези раю / пекла. Встановлено корпус творів письменника, присвячених проблемі еміграції з Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст., з виокремленням ядерних і периферійних субтекстів. Визначено центральні сюжетні мотиви, образи-топоси, що формують його структурну основу. До комплементарного блоку художніх текстів зараховано публіцистику письменника (1891–1897), епістолярій та мемуаристику (про участь І. Франка в еміграційному русі). Твори про еміграцію аналізуються на основі трьох теоретико-методологічних пропозицій – поетики, риторики та інтерпретації. Центральне місце відводиться риторичному аналізу, ґрунтованому на з’ясуванні комунікативних стратегій художньої мови на рівні їх співвіднесення з авторською інтенцією та рецепцією читача. Корпус творів І. Франка про еміграцію розглядається як складова «еміграційного» тексту української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.