Бондарук Л. В. Роль символу в структурі символістського наративу (на матеріалі творів Марселя Пруста і Моріса Метерлінка).

У дисертації досліджено структуротвірну роль та особливості функціонування символу як універсального засобу літературної полісистеми на всіх текстових рівнях символістського наративу. На матеріалі творчості Марселя Пруста й Моріса Метерлінка показано, яким чином символ як домінантний образ в ієрархії засобів творить однойменний стиль, впливає на всю образну систему твору. Використано міждисциплінарний підхід дослідження символу. Поєднання методів (міфокритичний аналіз і метод синхронічно-діахронічного виокремлення уявного, наратологічний, архетипний, герменевтичний аналіз, метод психоаналізу та теорія рецептивної естетики) уможливило декодування символів на рівні глибоких дискурсів. Доцільність символогічного аналізу великих прозових і малих драматургічних творів продемонстровано на матеріалі епопеї Марселя Пруста «У пошуках утраченого часу» й драм Моріса Метерлінка. Запропоновано концепцію символу як домінантного елементу символічного мовлення, який виявляє себе на поетичному, лінгвостилістичному, міфологічному та архетипному рівнях. Показано взаємозв’язок символічного мовлення з моделюванням мономіфу. Запропоновано авторську дефініцію символістського наративу. Творчість Марселя Пруста та Моріса Метерлінка розглянуто крізь концепт символу, окреслено й охарактеризовано структуру «символістський роман», «символістська драма».