Худоб’як М. М. Роль оксидативних процесів у механізмах розвитку поєднаної скелетно-грудної травми у щурів та їх корекція

Дисертація присвячена з’ясуванню закономірностей оксидативних процесів у механізмах розвитку патологічного процесу при поєднаній скелетно-грудній травмі та ефективності застосування 2етил-6метил-3-оксипіридину сукцинату та 3-окси-6-метил-2-етилпіридину гідрохлориду з метою корекції порушень. Доведено активацію процесів вільнорадикального окиснення, які досягають пікових значень через 7–14 діб посттравматичного періоду, та зменшення активності супероксиддисмутази у легенях і серці з мінімальними значеннями через 14 діб у тканинах печінки, серця і легень. Встановлено патогенетичні взаємозв’язки між активними формами оксигену, рівнем трансмембранного потенціалу і вираженістю апоптозу за умови поєднаної скелетно-грудної травми. Вперше показано ефективність застосування похідних 3-оксипіридину за умови поєднаної травми грудної клітки та обох стегон, які позитивно впливають вже з першої доби спостереження на динаміку процесів вільнорадикального окиснення, на активність ензимної ланки антиоксидантної системи захисту, статистично значимо активізують енергосинтезуючу функцію мітохондрій, зменшують явища апоптозу лейкоцитів, при цьому вплив 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату є виразнішим стосовно ефектів 3-окси-6-метил-2-етилпіридину гідрохлориду.