Об’єктом дослідження є дискурсивна особистість дурня-сміхача як суб’єкта карнавальної лінгвокультури США та Великої Британії. Дурень-сміхач досліджується на предмет специфіки його лінгвокреативної інтенціональної діяльності крізь призму діалектичних принципів. Мета дослідження полягає в комплексному аналізі дискурсивної особистості англомовного дурня-сміхача та виявленні специфіки його карнавальної постаті в комунікативному просторі США та Великої Британії. Методика дослідження передбачає синтез традиційних та новітніх методів лінгвістичного аналізу. Провідним є лінгвофілософський метод, який виявляє діалогічну та діалектичну природу дурня-сміхача. Зокрема залучено функціонально-комунікативний підхід, методи дискурсивного аналізу, інтерпретаційного аналізу тексту, елементи порівняльного та кількісного аналізу. Наукова новизна роботи полягає в обґрунтуванні діалектико-діалогічної сутності дискурсивної особистості дурня-сміхача, що знаходить відображення у процесі карнавалізації. У дисертації вперше виокремлено дискурсивну особистість дурня-сміхача як базис карнавальної культури та виділено його чотири основні типи – клоун, блазень, буфон та трикстер, що функціонують у межах діалогічної професійної та непрофесійної сфер реалізації; застосовано принципи діалектичного взаємозв’язку, історизму, протиріччя та творчої активності для розкриття специфіки дурня-сміхача; виявлено оригінальні різновиди дурня-сміхача – лікарняного клоуна, трикстера-політика, офіційного та корпораційного блазнів; розкрито креативний потенціал дурня-сміхача засобами комічного у вербальній, невербальній та надвербальній сферах. Теоретична значущість дисертації полягає в тому, що її результати є внеском у функціонально-комунікативний напрямок лінгвістики; в теорію діалогізму; у лінгвоперсонологію та лінгвокультурологію; у лінгвостилістику. Практична цінність отриманих результатів зумовлена можливістю їх застосування у викладанні лекційних курсів зі стилістики англійської мови (розділи «Стилістика тексту», «Стилістична семасіологія», «Стилістичні тропи та фігури»), лінгвокраїнознавства (розділ «Велика Британія: країна та люди», «США: країна та люди»), загального мовознавства (розділ «Мова та суспільство»), спецкурсів з теорії міжкультурної комунікації, дискурсології, жанрології, у подальших наукових дослідженнях аспірантів та магістрантів.
