Об’єктом дослідження є стратегії англійської неввічливої комунікативної поведінки в дискурсі драми, предметом – когнітивно-прагматичні характеристики стратегій і тактик неввічливості та їхня жанрова специфіка в комедіях і трагедіях В. Шекспіра. Метою роботи є визначення когнітивно-комунікативних характеристик неввічливої комунікативної поведінки, яка концептуалізована в ознаковому поведінковому концепті-регулятиві НЕВВІЧЛИВІСТЬ і актуалізована в стратегіях і тактиках англійського дискурсу різножанрових драм В. Шекспіра. Дослідження ґрунтується на методологічних принципах когнітивно-дискурсивної парадигми і набутках когнітивної прагматики і дискурсології; теорії (не)ввічливості; теорії інтерсуб’єктивності; лінгвокогнітивістики і лінгвоконцептології, історичної когнітивістики, шекспірології і жанрології. Основними методами дослідження є компонентний аналіз, побудова семантичного поля, когнітивне моделювання, контекстуально-інтенціональний аналіз, жанрове зіставлення, елементи кількісних підрахунків. Наукова новизна дослідження визначається тим, що вперше виопрацьовано концептуальні підвалини дискурсивних стратегій неввічливості; НЕВВІЧЛИВІСТЬ схарактеризовано як лінгвокультурний ознаковий поведінковий концепт-регулятив, що слугує антиконцептом в етичній антиномії ВВІЧЛИВІСТЬ / НЕВВІЧЛИВІСТЬ; упорядковано семантичний простір номінацій та змодельовано фреймову структуру НЕВВІЧЛИВОСТІ, встановлено набір стратегій і тактик неввічливості з опорою на структуру концепту, визначено параметри їх реалізації у дискурсі драм В. Шекспіра; виявлено тенденції жанрового варіювання стратегій і тактик неввічливості в комедіях і трагедіях В. Шекспіра. Теоретичне значення роботи визначається її внеском у когнітивну прагмалінгвістику, лінгвоконцептологію, дискурсологію, прагмастилістику, теорію ввічливості / неввічливості. Практична цінність отриманих результатів полягає у можливості їх використання у теоретичних курсах англійської мови: лексикології (розділ «Лексична семантика»), теоретичної граматики (розділ «Прагматика речення»), історії мови («Лексика ранньоновоанглійської мови»), загального мовознавства («Мова і мислення»), у спецкурсах з теорії мовної комунікації, дискурсології, лінгвокогнітивістики, у наукових розвідках аспірантів і магістрантів.
