У дисертації комплексно й всебічно досліджено процес розвитку винокурної промисловості в Правобережній Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Проаналізовано становище винокуріння крізь призму економічної політики та правового регулювання виробництва спиртних напоїв Російською імперією. Розкрито джерела сировинного та технічного забезпечення цієї галузі. Досліджено інфраструктуру винокурних заводів. Встановлено форми реалізації спиртних напоїв як на зовнішньому, так і внутрішньому ринках та визначено роль у ній різних видів транспорту.
Мета дослідження – дослідити особливості розвитку винокурної промисловості у Правобережній Україні в умовах становлення ринкових відносин у другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Для досягнення поставленої мети потрібно виконати такі завдання:
– з’ясувати стан наукової розробки досліджуваної теми, вивчити її джерельну базу, визначити теоретико-методологічні основи дослідження;
– охарактеризувати становище винокурної промисловості на початковому етапі переходу економіки Російської імперії до ринкових відносин;
– висвітлити особливості економічної політики Російської імперії щодо розвитку винокурної галузі, основні джерела фінансування;
– проаналізувати напрямки матеріально-технічної модернізації винокурного виробництва;
– дослідити основні шляхи забезпечення галузі сировиною;
– з’ясувати тенденції функціонування зовнішнього та внутрішнього ринків збуту продукції винокурної промисловості.
Об’єкт дослідження – соціально-економічні процеси, які відбувалися у Правобережній Україні в окреслений період.
Предмет дослідження – розвиток винокурної промисловості у Правобережній Україні в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період з другої половини ХІХ – початок ХХ ст. (до 1914 р.). Нижня межа – 60-ті рр. ХІХ ст., час скасування кріпосного права та проведення прогресивних реформ, що дали поштовх утвердженню ринкових відносин в економіці Російської імперії, складовою частиною якої на той час була Правобережна Україна. Верхня межа – 1914 р. – початок Першої світової війни, коли у промисловості відбулася переорієнтація на військові потреби і більшість винокурних заводів зменшили, або припинили своє виробництво.
Територіальні межі дослідження визначаються межами трьох правобережних губерній України, які на той час були складовою частиною Російської імперії, а саме: Волинської, Київської та Подільської.
Методологічна основа дисертації. Дисертаційне дослідження ґрунтується на основних принципах об’єктивізму, історизму, системності, світоглядного плюралізму та діалектичного розуміння історичного процесу, неупередженого підходу до складних явищ соціально-економічного життя.
У ході дослідження використовувалися такі методи: аналіз, синтез, індукція, дедукція, узагальнення, проблемно-хронологічний, порівняльно-статистичний, діахронний, аналітико-типологічний, системно-структурний, ретроспективний, логічно-аналітичний, а також метод систематизації і класифікації документальних фактів, поєднання яких сприяло вивченню різних аспектів наукової проблеми.
Практичне значення одержаних результатів полягає у можливості використання науковцями теоретичних висновків і конкретно-фактичного матеріалу для розробки посібників, укладення тематичних довідників, словників, енциклопедій, інших навчально-методичних матеріалів, які сприятимуть підвищенню ефективності навчання, а також науково-дослідницької діяльності на тематику розвитку винокурної промисловості в Правобережній Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття. Фактичні матеріали, теоретичні положення та висновки дисертаційного дослідження також можуть бути використані при написанні узагальнюючих праць з історії України, суміжної проблематики історико-економічного характеру, в підготовці та розробці спецкурсів з історії промисловості у вищих та середніх навчальних закладах освіти, для складання пропозицій і рекомендацій з економічних проблем на основі дорадництва.
Ключові слова: винокуріння, ґуральництво, Правобережна Україна, Російська імперія, спирт, монополія, капіталізація, сировина, ринок.
