Балабаник В. Р. Клініко-патогенетичні особливості розвитку гострого епідидиміту та обґрунтування раціональної тактики лікування хворих

В дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної наукової задачі - удосконалення діагностики та покращення лікування хворих на гострий епідидиміт шляхом комплексного вивчення особливостей мікроелементного обміну, антиоксидантного захисту, стану ендотеліальної функції та обґрунтуванню запропонованої комплексної схеми терапії із доведенням її ефективності. Дослідження складалось із двох етапів. На першому етапі за результатами обстеження була сформована група хворих, в яких підтверджений діагноз гострий епідидиміт. У дисертаційній роботі подані результати обстеження та лікування 120 хворих на гострий односторонній епідидиміт. На другому етапі дослідження вивчали ефективність різних варіантів лікування хворих на гострий епідидиміт, у яких стандартне лікування доповнювалось l-аргініном та супозиторіями, що містять стрептокіназу 15000 МО та стрептодорназу 1250 МО. Доведено, що для оцінки клініко-функціональних, біоелементних, метаболічних порушень та прогнозування тяжкості перебігу захворювання в комплексі діагностичних заходів необхідно визначати стан процесів перекисного окиснення білків за вмістом у крові активних продуктів окисної модифікації білків; системи антиоксидантного захисту за рівнем ферментів каталази та супероксиддисмутази; мікроелементного гомеостазу за вмістом цинку і міді. Для діагностики ендотеліальної дисфункції доцільно проводити визначення концентрації раннього її маркера ендотеліну-1 у сироватці крові для прогнозування перебігу захворювання, моніторингу ефективності проведеного лікування та запобіганню деструктивних ускладнень. Вивчення результативності запропонованої схеми лікування хворих на ГЕ показало наступне: включення до базових схем лікування препаратів офлоксацин, аргінін, супозиторій, що містять стрептокіназу/стрептодорназу дозволяє зменшити тривалість клінічних проявів захворювання, стабілізувати активність перекисного окиснення білків та оптимізувати антиоксидантний захист організму і досягти фізіологічного рівня цинку та міді в сироватці крові, покращити ендотеліальну функцію, в результаті чого забезпечити підвищення ефективності лікування.