Гусаковський С. С. Фактори прогнозу та вибір ад’ювантної хіміотерапії при м’язево-неінвазивному раку сечового міхура

АНОТАЦІЯ Рoбoта виконувалась в період з 2018 по 2021 рр. Клінічний матеріал представлений 161 пацієнтом, яким було виконано трансуретральну резекцію (ТУР) пухлини сечового міхура та проведено внутрішньоміхурові інстиляції хіміопрепаратів. Діагнози усіх пацієнтів були верифіковані за даними патогістологічного заключення. Дизайн дослідження передбачав аналіз ретроспективних та проспективних даних пацієнтів із м’язево-неінвазивним раком сечового міхура. Ретроспективний аналіз полягав у порівнянні результатів ефективності лікування пацієнтів яким було виконано внутрішньоміхурові інстиляції хіміопрепарату з пацієнтами, яким не виконувалися внутрішьоміхурові інстиляції. Проспективний аналіз передбачав порівняння ефективності між внутрішньоміхуровими інстиляціями хіміопрепаратів та інстиляціями хіміопрепаратів з диметилсульфоксидом. Також у всіх пацієнтів було відібрано прогностичні фактори та за допомогою статистичного опрацювання оприділено найбільш значимі. В дослідження були включені пацієнти з м’язево-неінвазивним раком сечового міхура низької та середньої групи ризику, яких було розділено на 4 групи в залежності від отриманого лікування. Перша група (n=47) була створена з пацієнтів із МНРСМ, яким після ТУР проводилися внутрішньоміхурові інстиляції з Доксорубіцином. Друга група (n=42) складалася з пацієнтів, яким після ТУР проводидися інстиляції Епірубіцином. До третьої групи (n=35) увійшли пацієнти, яким після ТУР виконувалися внутрішньоміхурові інстиляції Епірубіцину в комплексі з Диметилсульфоксидом. Четверта група (n=37) була групою контролю, пацієнти даної групи після ТУР не отримували жодної внутрішньоміхурової інстиляції. Відповідно до дизайну дослідження було проведено 6 попарних групових порівнянь. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що було визначено найбільш значимі прогностичні фактори - вік, попередній рецидив, кількість пухлин, основа пухлини, рецидив в перші 6 місяців, категорія Т, клас G, діаметр пухлини, еритроцитурія, діаметр ніжки, кількість інстиляцій. Вперше доведено, що зі збільшенням періоду спостереження збільшується кількість прогностичних факторів. Виявлено, що прогностичні фактори можуть змінюватися в залежності від методу лікування. Встановлено, що кількість внутрішньоміхурових інстиляцій не впливає на прогресування захворювання. Проведено порівняння ефективності різних схем ад’ювантної внутрішньоміхурової хіміотерапії. Вперше запропоновано та доведено доцільність і ефективність застосування Диметилсульфоксиду у лікуванні м’язево-неінвазивного раку сечового міхура. Проведено аналіз запропонованого алгоритму внутрішньоміхурової хіміотерапії. Доведено, що ад’ювантна внутрішньоміхурова хіміотерапія у вигляді інстиляцій Епірубіцину в комплексі з Диметилсульфоксидом після ТУР має кращу результативність порівняно з внутрішньоміхуровими інстиляціями Доксорубіцину після ТУР, Епірубіцину після ТУР чи виконання ТУР без внутрішньоміхурових інстиляцій.