Гетман О. А. Оптимізація діагностики та лікування легеневої гіпертензії у хворих на хронічне обструктивне захворювання легень та ішемічну хворобу серця на основі оцінки рівня остеопонтіну, інтерлейкіну-2, -4.

Робота присвячена підвищенню ефективності діагностики легеневої гіпертензії при поєднаному перебігу ХОЗЛ та ІХС на основі визначення впливу різних ланок системи про- та протизапальних цитокінів та можливість їх корекції з використанням плейотропних ефектів статинів. Отримані дані підтвердили підвищення активності остеопонтіну та інтерлейкіну-2 у хворих з поєднанням ХОЗЛ та ІХС, що асоціюється із рівнем тиску в легеневій артерії, на фоні стуктирно-функціональних змін серця. Підвищення рівня остеопонтіну в сироватці крові до 38,25 нг/мл, повинен розглядатися як ранній маркер та незалежний предиктор легеневої гіпертензії у пацієнтів з ХОЗЛ і супутньою ІХС. Виявлено, що у хворих на ХОЗЛ і ІХС з розвитком ЛГ переважає цитокін-опосередкований механізм запалення, обумовлений вірогідним підвищенням рівня інтерлейкіну-2 та протеїну міжклітинного матриксу - остеопонтіну: вони вірогідно корелюють із зменшення параметрів RVFAC і TAPSE, ФВ ПШ у порівнянні з групою хворих на ХОЗЛ та ІХС без ЛГ, що відображають ступінь ремоделювання правих відділів серця на тлі формування легеневої гіпертензії. Доведено, що у пацієнтів з ХОЗЛ та ІХС вичерпано компенсаторні протизапальні механізми на тлі високого рівня системного запалення. Доведено, що кількість загострень ХОЗЛ у коморбідних хворих із наявністю легеневої гіпертензії на 14% перевищує кількість загострень у пацієнтів на ХОЗЛ та ІХС із нормальним тиском в легеневій артерії. Порушення ліпідного обміну більш виражене в групі з наявністю підвищенного тиску у легеневій артерії, що пов'язано в свою чергу з падінням ФВД та розвитком хронічної гіпоксії. Обґрунтовано застосування аторвастатину в дозі вище 60,2 мг/добу у хворих на ХОЗЛ та супутню ІХС з наявністю ЛГ протягом 6 місяців, поряд з досягненням цільового рівня ліпідів, призводило до вірогідного зменшення числа загострень ХОЗЛ та зниження рівня остеопонтіну на 31,4%, та IL-2 у 2,7 рази при відсутності вірогідних змін збоку IL-4. У хворих без ознак гіпертензії малого кола кровообігу на тлі лікування аторвастатином відзначена лише тенденція до зменшення рівнів остеопонтіну та ІЛ-2.