Дисертаційна робота присвячена експериментальним та DFT дослідженням реакційної здатності азо-біс-4,6-дихлоро-1,3,5-триазину у реакції Дільса-Альдера та синтезу на його основі нових нітрогеновмісних гетероциклів, встановленню їх хімічних властивостей з метою подальшої модифікації та вивченню біологічної активності одержаних сполук. Досліджено перебіг реакції Дільса–Альдера між азо-біс-ціанурхлоридом та рядом 1,3-дієнів з утворенням відповідних 6,6`-(3,4,5-заміщених-3,6-дигідропіридазин-1,2-диіл)біс(2,4-дихлоро-1,3,5-триазинів), а також з антраценом з утворенням 11,12-триазино-9,10-епідіазаноантрацену. Встановлено умови нуклеофільного заміщення атомів хлору одержаних продуктів. Показано, що у реакції азо-біс-ціанурхлориду з циклогексан-1,3-дієном продукт реакції Дільса-Альдера не утворюється, натомість відбувається приєднання азо-біс-ціанурхлориду та розкриття циклу циклогексадієну з утворенням продукту з гекса-2,5-дієновим ланцюгом – (E)-6,6'-(1-(гекса-2,5-дієн-1-іл)гідразин-1,2-диіл)біс(2,4-дихлоро-1,3,5-триазину). Вперше показано реакційну здатність азо-біс-ціанурхлориду як електронодефіцитного дієну у оберненій реакції Дільса-Альдера. Моделюванням на M06-2X/6-31G(d,p) рівні встановлено, що реакція з фураном та стиреном відбувається у дві стадії, з початковим утворенням продукту нормальної реакції Дільса-Альдера та його наступним [3,3] сігматропним перегрупуванням у термодинамічно стійкий продукт – один з регіоізомерів формальної оберненої реакції Дільса-Альдера. При взаємодії азо-біс-ціанурхлориду з вінільними сполуками утворення продукту оберненої реакції Дільса-Альдера відбувається в одну стадію. Проведений скринінг антимікробної активності показав, що ряд синтезованих сполук проявляють виражену активність по відношенню до Staphylococcus aureus, Mycobacterium luteum, Aspergillus niger та Candida tenuis. Активністю по відношенню до Escherichia coli не характеризуються жодна з ряду синтезованих сполук.
